Петро зневажливо, як тільки він уміє, рукою, очима і губами відкидає вищесказане і звертається наче не до мене, а до когось стороннього :
— Не дивуйтесь, бо що воно, бідне, тямить у панському їдлі?
Петро зневажливо, як тільки він уміє, рукою, очима і губами відкидає вищесказане і звертається наче не до мене, а до когось стороннього :
— Не дивуйтесь, бо що воно, бідне, тямить у панському їдлі?