Молода малоосвічена німкеня, захворівши на лихоманку, у маренні говорила грецькою, латинською, давньоєврейською мовами. З’ясувалося, що дівчинка жила у пастора, який часто читав книги вголос. Проте одужавши, вона навіть не підозрювала, які багатства зберігає її пам’ять. Аналогічний випадок стався з камердинером іспанського посла в Парижі, який у маренні виголошував дипломатичні промови. Про що свідчать подібні факти? Що вони дають для розуміння природи та механізмів пам’яті ?