Савічев зайшов до свого знайомого Тулько і застав того в стані сильного сп’яніння. Тулько запропонував Савічеву випити горілки і продовжував пити сам. Потім Тулько зняв свій годинник, який був куплений за кілька днів до цього за 600 грн. і подарував його Савічеву. Наступного дня Тулько зажадав від Савічева, щоб той повернув йому годинник. Оскільки Савічев відмовився це зробити, Тулько звернувся до суду з позовом про визнання договору дарування недійсним. Заперечуючи проти позову, Савічев зазначав, що Тулько добровільно, без будь-якого тиску з його боку, уклад цей договір, а стан сп’яніння не є підставою для визнання договору недійсним.