Конспект на тему стили искусства, можно на русском так же на украинском.

«СТИЛИ ИЗОБРАЗИТЕЛЬНОГО ИСКУССТВА»

В настоящее время традиционно сложился ряд устойчивых

обозначений для существующих направлений, течений и

стилей в искусстве. Некоторые из них одновременно

проявляются во всех видах творчества, в том числе и в

художественной литературе. Основную терминологию можно

расположить по хронологическому принципу.

Стили в искусстве:

1.Романский стиль - самое старое стилевое направление

в западноевропейском искусстве X – XIII вв., проявившееся в

архитектуре и в скульптурном декоре, а также в росписях

крупных соборов. Религиозные сооружения романского стиля

унаследовали многие черты римской архитектуры; отличаются

монументальностью и рациональностью конструкций,

широким использованием полукруглых арок сводов,

опирающихся на колонны, а также многофигурными

скульптурными композициями;

2.Готический стиль - пришел на смену романскому

стилю в ХIII - ХIV вв. и также связан с религиозной

архитектурой, скульптурой и декоративно-прикладным

искусством. Для готических соборов характерны

вертикальность композиций, устремленность вверх, виртуозная

деталировка, органическая связь архитектуры и скульптуры,

стрельчатые арки; обширные интерьеры с огромными

прорезными окнами, украшенными витражами; пышный декор

с использованием золотой краски, резьбы по дереву, резной

раскрашенной религиозной cкульптуры. 3.Барокко - стиль в архитектуре, музыке, живописи,

литературе, декоративном искусстве конца ХVI - середины

XVIП вв. Для него характерны: эстетическая аффектация;

стремление к величию и пышности; богатство декоративных

элементов, обычно криволинейных форм; повышенное

внимание к деталировке, подчиненной единому ансамблю.

4.Классицизм - стиль и направление в искусстве и

литературе ХVП - начала ХIХ вв., ознаменовавшее

возвращение к античному наследию как к норме и идеальному

образцу. Для этого направления характерны:

• рационализм, нормативность; тяготение к гармонии,

ясности, и простоте выражения; уравновешенность

композиции;

• определенная доля схематизации и идеализации в

художественных произведениях, что выражалось, 

библиотека

материалов

«СТИЛИ ИЗОБРАЗИТЕЛЬНОГО ИСКУССТВА»

В настоящее время традиционно сложился ряд устойчивых

обозначений для существующих направлений, течений и

стилей в искусстве. Некоторые из них одновременно

проявляются во всех видах творчества, в том числе и в

художественной литературе. Основную терминологию можно

расположить по хронологическому принципу.

Стили в искусстве:

1.Романский стиль - самое старое стилевое направление

в западноевропейском искусстве X – XIII вв., проявившееся в

архитектуре и в скульптурном декоре, а также в росписях

крупных соборов. Религиозные сооружения романского стиля

унаследовали многие черты римской архитектуры; отличаются

монументальностью и рациональностью конструкций,

широким использованием полукруглых арок сводов,

опирающихся на колонны, а также многофигурными

скульптурными композициями;

2.Готический стиль - пришел на смену романскому

стилю в ХIII - ХIV вв. и также связан с религиозной

архитектурой, скульптурой и декоративно-прикладным

искусством. Для готических соборов характерны

вертикальность композиций, устремленность вверх, виртуозная

деталировка, органическая связь архитектуры и скульптуры,

стрельчатые арки; обширные интерьеры с огромными

прорезными окнами, украшенными витражами; пышный декор

с использованием золотой краски, резьбы по дереву, резной

раскрашенной религиозной cкульптуры. 3.Барокко - стиль в архитектуре, музыке, живописи,

литературе, декоративном искусстве конца ХVI - середины

XVIП вв. Для него характерны: эстетическая аффектация;

стремление к величию и пышности; богатство декоративных

элементов, обычно криволинейных форм; повышенное

внимание к деталировке, подчиненной единому ансамблю.

4.Классицизм - стиль и направление в искусстве и

литературе ХVП - начала ХIХ вв., ознаменовавшее

возвращение к античному наследию как к норме и идеальному

образцу. Для этого направления характерны:

• рационализм, нормативность; тяготение к гармонии,

ясности, и простоте выражения; уравновешенность

композиции;

• определенная доля схематизации и идеализации в

художественных произведениях, что выражалось, например, в

иерархии «высоких» и «низких» стилей - в литературе,

требовании «трех единств» (времени, места, действия) в

драматургии.

Основной эстетический постулат классицизма - верность

природе, закономерной разумности мира с объективно

присущей ему красотой, находящей выражение в симметрии,

пропорции, мере, гармонии, которые и должны воссоздаваться

в искусстве в совершенном мире. 5.Рококо – менее известный, чем другие стиль. Возник во

Франции. Наиболее ярко выразился в архитектуре, живописи и

декоративно-прикладном искусстве. Определяющие черты

стиля: стремление к изяществу; мелкая деталировка формы;

прихотливость и уравновешенность декора в интерьерах; яркие

и чистые краски в сочетании с белым и золотым; контраст

между внешней строгостью зданий и изысканностью их

внутреннего убранства; скульптура и живопись отличаются

утонченностью, грациозностью; уходом в мир фантазии,

пасторальных и мифологических сюжетов.

Объяснение:

ресурс:infourok.ru

Відповідь:

Протягом усього існування людства його супроводжувало мистецтво. За цей час воно активно розвивалося, набуваючи нових форм і втілюючи нові стилі.  У мистецтві поняттям стиль визначають вагомі етапи та напрями його розвитку. Художній стиль характеризує втілене мовою мистецтва відображення історичного життя суспільства, естетичних поглядів різних суспільних груп певної епохи або творчого напряму. Існує десять стилів мистецтва: античний, візантійський, романський, готичний, Ренесанс, Бароко, Рококо, Класицизм, Романтизм та Реалізм.

  Античний стиль безпосередньо пов’язаний з давньогрецькою та давньоримською культурою, античними філософією та міфологією. Він відомий, зокрема, чудовими пам’ятками архітектури та скульптури. Ці неперевершені твори досі викликають у нас захоплення своєю неповторною красою і довершеністю.

  Найхарактерніші ознаки візантійського стилю - витонченість, розкіш і вигадливість - яскраво втілилися в культових християнських спорудах, де зовнішня простота поєднувалася з пишнотою декору інтер’єру. Для його оздоблення використовували глазуровану плитку, слонову кістку, золото, срібло, мармур, напівкоштовні камені.

  У романському стилі основна роль належала архітектурі. Провідними типами будівель були лицарський замок, монастирський ансамбль, храм. Замки завжди будували в місцях, зручних для захисту. Їх зводили на високих пагорбах, схилах річок, обмуровували стіною та обкопували ровом. Оскільки основною метою було дотримання міцності будівель, їхня архітектура не вирізнялася особливою витонченістю і красою. Споруди цього стилю були строгі, позбавлені будь-яких надмірностей у декорі.

  На зміну романському стилю прийшов готичний, споруди якого відрізнялися своїми витягнутими формами - вони ніби линули вгору. Готичне мистецтво було переважно культовим за призначенням і релігійним за тематикою. Храми щедро прикрашали рельєфами, статуями, зображеннями фантастичних тварин, рослинним орнаментом тощо. Великого розквіту досягло мистецтво вітража, з’явився вівтарний живопис.

  Ренесанс збагатив мистецтво духом свободи й вірою в людські можливості. Саме в цей час склалося уявлення про гармонію, що панує в природі, і про людину як вінець її творіння. Головними ознаками цього світоглядного перевороту епохи є гуманізм і секуляризація - перехід до світського стану суспільства. На зміну панівним гаслам Середньовіччя щодо швидкоплинності людського життя й вічного життя на «тому світі», уславлення всього, пов’язаного з Богом, в епоху Відродження приходять інші: людина може бути щасливою не лише на небі, після смерті, а й на землі, за життя.

  Основними рисами Бароко є прагнення до величі й пишності, контрастності, просторового розмаху, розкоші, динамічності образів, симетрії і змішування масштабів, поєднання реальності та ілюзії. Архітектурі в стилі Бароко властиві цілісність, плинність складних криволінійних форм, великі розміри споруд. У фасаді та інтер’єрі будівель зазвичай використовуються скульптури, безліч пристінків, рустовані колони, пілястри. В цю епоху живопис став більш аристократичним, барвистим і динамічним, йому були притаманні незвичайні сюжети. Твори живопису сповнені драматизму та експресії, їм властива виражена гра світла й тіні, кольору та відтінків.

  Рококо - вишуканий і витончений стиль початку XVIII століття, що став ніби продовженням бароко, його видозміною. Поява Рококо зумовлена змінами у філософії та смаках придворної аристократії. Архітектурі цього стилю притаманні невеликі розміри будівель (салони, приміські будиночки, павільйони тощо), камерність і затишність приміщень. Ознакою Рококо є вишуканість форм, що досягалася за рахунок невеликих розмірів кімнат із заокругленими кутами або ж овальних у плані, особливого декорування інтер’єрів - вишуканих, витончених, комфортних, з великим декоративним навантаженням (позолочені орнаменти у вигляді переплетень, завитків, опуклих щитів тощо, різьблені панелі, дзеркала, статуетки, вишукані меблі).