Доклад на тему лекарственные растения

Лікарськi рослиниАрніка гірська — Arnka montana L.

Родина айстрові (складноцвіті) —Asteraceae (Compositae). Багаторічна трав'яниста рослина заввишки до 60 см, з коротким циліндричним кореневищем, від якого відходять численні тонкі придаткові корені. Стебло пряме або малогілчасте у верхній частині, опушене короткими волосками. При корені стебла є 4—6 супротивних корот-кочерешкових яйцевидних цілокраїх листків, зібраних у розетку.

Листки на стеблі супротивні, сидячі, напівстеблообгортні, обернено-яййе-видні, цілокраї. Суцвіття — пряме або похилий квітковий кошик, який охоплює яечно-жовті крайові язичкові і оранжево-жовті трубчасті квітки. Крайові квітки з тризубчастим, а трубчасті — з п'ятизубчастим відгином. Плід — сім'янка з чубком.

Цвіте у червні-липні.

Росте на схилах гір, у чагарниках, на лісистих луках.

Райони поширення — Карпати, Чернівецька область (Вижницький район), Закарпаття (Березнянський, Рахівський райони); дуже рідко зустрічається у Білорусії, Латвії, Литві.

Для виготовлення ліків використовують кошики цілком, квітки з квітколожем і обгорткою.

Збирають кошики під час цвітіння (зрізуючи їх біля самої основи) погожими, ясними днями, після того, як спаде роса, і негайно сушать.

Сушать кошики швидко, уникаючи сонячних променів. Найкраще сушити у печі або в сушарках при температурі 55—60° С (при цьому гинуть усі комахи і личинки). Запах арніки гірської слабко-ароматний, на смак вона гостро-гіркувата.

Квітки арніки гірської містять барвник арніцин, жир (до 40%), віск, смолу, жовтий пігмент, фумарову, яблучну і молочну кислоти, білок, камедь, дубильні речовини, мінеральні солі, невелику кількість ефірної олії (0,04—0,4%) та інші речовини.

Застосовують: 1) при забитих місцях, порізах, саднах, дрібних  

Рома́шка апте́чная[3], или [4], или [5] (лат.Matricária chamomílla) — однолетнее травянистоерастение; вид рода Ромашка (Matricaria) семейства Астровые (Сложноцветные), типовой вид этого рода. Растение широко распространено в Евразии и Северной Америке; активно культивируется; как заносное встречается почти во всех внетропических регионах обоих полушарий.
Ромашка аптечная с античности используется в научной и народной медицине, до сих пор является одним из самых растений. Из растения извлекают эфирное масло (так называемое ромашковое масло), которое находит множество применений; наиболее ценным веществом в его составе является хамазулен (один из азуленов), обладающий противовоспалительным, седативным и местноанестезирующим свойствами. Экстракт ромашки аптечной используется в производстве косметики, входит в состав мыла, кремов и шампуней. В предисловии ко второй части пятого тома сводки «Растительные ресурсы России» (2013) сказано, что ромашка аптечная относится «к когорте лидеров [среди лекарственных видов растений] по разнообразию сведений и числу современных публикаций»[6].