Знайти художні засоби – Ой, ні… Ні, Галю, не те, не те…Я боюся, коли б не занапастив твого віку, – шепоче Чіпка. – Я б одав половину свого життя, аби ти була щаслива… Так же бач: немає щастя, немає добра! Якесь лихо з самого малку мене окривало, – з самого малку воно учепилось за мене. Як той ірод, залізло в саму душу та й душить, та й вадить, та й каламутить усім… Он колишнє товариство (недавно бачив) – веселе, щасливе… Галя почула – звідки вітер віє, куди хилить… Вона бачила, що чим далі, то все Чіпка від неї одходив та одходив… Вона бачила – серце їй правду казало, – що не вдержати уже їй Чіпки біля себе, що йому остогидло таке життя – не вдовольняло його… І вона тихо-тихо, потай од Чіпки нишком плакала… То вона спускалась у своє недавнє щастя, роздивлялась його, перевертала, розглядала – без того гарячого пошибу перших любощів, котрий перше не давав ій ясно глянути на життя їх, розглядала поглядом сторонньої людини. Після таких розглядин та рахування самої з собою вона перелякалась своїх думок. І, падаючи перед образом, молила Пречисту зглянутись на її сльози.

sizikova2004    1   09.11.2020 13:07    0