В молодших класах Славко Беркута мріяв сидіти за однією партою з Юльком, захоплювався ним і навіть трішки заздрив. Він настільки був у захваті від Юлька, що готовий був принести в жертву власні інтереси, щоб зробити приємне Юлькові. Наприклад, Славко спеціально під час турніру програв Юлькові у шахи або віддав власну шапку Юлькові, коли той загубив свою. Мені здається, що Юлькові подобалося таке відношення і він ним користувався, нічого не віддаючи взамін.
Пояснення:
Цитати: "Тепер би Славко не списав у нього відповіді. Коли б у задачі було два розв’язання, Славко вибрав би не той, котрим скористався Юлько. колись сам дуже хотів сісти за одну парту з Юльком Ващуком, найкращим учнем у класі, який так розв’язував задачі, як ти по деревах лазив? Який прочитав стільки книжок, скільки ти забив м’ячів у старий паркан, що правив за футбольні ворота. Ти так хотів сидіти з Юльком, що, — аж сором згадати, розвеза, та й годі, — заплакав, бо вчителька сказала, що сидіти вам разом ніяк не можна: Юлько високий, а ти Котигорошком був тоді, Славку Беркута"
Взимку вони якось грали в сніжки і десь там зосталась Юлькова шапка — чи то збили суперники, чи то сам загубив, вже й гра скінчилася, а Юлько з Славком шукали шапку, і врешті Славко віддав йому свою. — Ти бери, бери, тобі кажуть! Я ніколи не простуджуюся, сам знаєш. І пішов Юлько додому у Славковій шапці, була вона геть мокра, одне вухо майже обірвалось, та все ж рятувала од вітру й морозу. Одним словом, шапка…
А одного разу, — Юлько напевно знав, що так воно й було, — Беркута під час турніру програв йому партію в шахи, навмисне програв, аби Юлько став чемпіоном серед п’ятикласників.
Відповідь:
В молодших класах Славко Беркута мріяв сидіти за однією партою з Юльком, захоплювався ним і навіть трішки заздрив. Він настільки був у захваті від Юлька, що готовий був принести в жертву власні інтереси, щоб зробити приємне Юлькові. Наприклад, Славко спеціально під час турніру програв Юлькові у шахи або віддав власну шапку Юлькові, коли той загубив свою. Мені здається, що Юлькові подобалося таке відношення і він ним користувався, нічого не віддаючи взамін.
Пояснення:
Цитати: "Тепер би Славко не списав у нього відповіді. Коли б у задачі було два розв’язання, Славко вибрав би не той, котрим скористався Юлько. колись сам дуже хотів сісти за одну парту з Юльком Ващуком, найкращим учнем у класі, який так розв’язував задачі, як ти по деревах лазив? Який прочитав стільки книжок, скільки ти забив м’ячів у старий паркан, що правив за футбольні ворота. Ти так хотів сидіти з Юльком, що, — аж сором згадати, розвеза, та й годі, — заплакав, бо вчителька сказала, що сидіти вам разом ніяк не можна: Юлько високий, а ти Котигорошком був тоді, Славку Беркута"
Взимку вони якось грали в сніжки і десь там зосталась Юлькова шапка — чи то збили суперники, чи то сам загубив, вже й гра скінчилася, а Юлько з Славком шукали шапку, і врешті Славко віддав йому свою. — Ти бери, бери, тобі кажуть! Я ніколи не простуджуюся, сам знаєш. І пішов Юлько додому у Славковій шапці, була вона геть мокра, одне вухо майже обірвалось, та все ж рятувала од вітру й морозу. Одним словом, шапка…
А одного разу, — Юлько напевно знав, що так воно й було, — Беркута під час турніру програв йому партію в шахи, навмисне програв, аби Юлько став чемпіоном серед п’ятикласників.