Виписати художні засоби з поезії: Богдан Мельничук
Я приніс Вам, Тарасе поклони
Звідтіля, де потоків кипінь,
Де Карпатських верхів бастіони
На сторожі вкраїнських святинь.
Я за діда вклоняюсь Вам нині,
Бо він сам уклонитись не встиг,
Бо стриміли кордонів твердині
На шляху до поривів святих.
Я вклоняюся нині за тата.
Що у вирі пекельному згас:
Вогнемети фашистського ката
Перетнули дорогу до Вас.
Я від мами вклоняюсь – від птиці,
Що в дніпровські збиралась краї,
То недуги тяжкої грімниці
Покалічили крила її.
Я від себе вклоняюсь Вам, Витязю,
І гукаю схвильовано в світ:
- Як це добре, що можу вклонитися
За увесь, за карпатський мій рід!
А вклонившись доземно, у пояс,
Промовляю в притишену рань:
- Як це добре, що маємо полюс
Всенародних святих притягань!
Я вклоняюсь Вам гожої днини.
Я утвердивсь на кручах Дніпра:
Так, най вища вершина Вкраїни –
То Тарасова вічна гора…