Вірш належить до філософської лірики. Чиновники намагалося зробити з народу “сіру слухняну масу”, бездумного “гвинтика” великої машини, що їде в якесь міфічне “світле майбутнє”. Кращі представники нації протестували проти цього, боролися, бо кожна людина – неповторна.