Твір за твором Михайла Коцюбинського "Дорогою ціною"​

Михайлу Коцюбинському властиве глибоке переймання психологією героїв, вигадливість художніх образів, уміння передавати настрої й внутрішні переживання, невпинне простування до світла, до краси, до ідеалу.

Співцем свободи виступає Коцюбинський в оповіданні «Дорогою ціною», в якому йдеться про страшні часи кріпацтва, а саме про підступне зруйнування Запорізької Січі, оплоту свободи українського народу. Та, опинившись у неволі, український народ не скорився. Часто вибухають повстання. Люди, шукаючи волі, тікають у далекі степи за Дунай. Такими втікачами стали і герої оповідання «Дорогою ціною» Остап і Соломія.

Остап, який палає помстою до панів, мріє про визволення народу з-під ярма кріпацтва. Це — лицар свободи, вірний син народу. Остап не просто тікає світ за очі, він роздумує про те, як зібрати хоробрих людей, козаків і повести їх на священний бій з визискувачами.

Соломія втілює у собі найкращі риси українського жіноцтва. Вона віддана своєму коханому Остапові, не хоче примиритися з будь-яким насильством і тому тікає разом з Остапом. У найскрутніші хвилини Соломія виявляє велику стійкість, хоробрість, волю і завзяття. Герої твору — величні, красиві. Читачі завжди захоплюватимуться волелюбством Остапа й Соломії і їхнім великим коханням.

Минули роки, Остап уже сивий дід, він живе біля Дунаю, поблизу того місця, де загинула Соломія. В його спогадах — завжди Соломія. Йому й досі — через десятки літ — чується її голос.

«Дорого заплатив я за волю, гірку ціну дав… Половина мене лежить на дні Дунаю, а друга — чекає й не дочекається, коли злучиться з нею…» — каже Остап.

Доля героїв оповідання «Дорогою ціною» трагічна. Не зібрав і не повів красень Остап хоробрі козачі полки на лютих панів. Не звила свого щасливого й вільного гнізда орлиця Соломія. Коротка була мить вільного життя Остапа й Соломи. Але то була найщасливіша мить! Безсмертна мить, виборена двома затятими волелюбцями. Нескореною пішла в небуття Соломія. Нескореним до віку залишився Остап. Тому вони, борці за свободу, за своє щастя, залишилися жити у віках. Вони й зараз наче промовляють до всіх нас: любіть свободу, кохайте свій рідний край, будьте вільними, завжди вільними!