Твір за темою сенс людського буття за поезією г.сковороди "Всякому місту звичай і права..."

Объяснение:

Творчість Григорія Савича Сковороди посідає чільне місце в історії розвитку художньої літератури, філософії та педагогічної думки в Україні.

Більшу частину свого життя Г. Сковорода провів серед простого народу. Де б не з’являвся мандрівний письменник і філософ, всюди він знаходив любов і приязнь людей, бо був мандрівним педагогом-просвітителем.

Чому навчав Сковорода? Умінню бачити гармонію і красу в природі. Щоб змінити макросвіт на краще, треба кожному змінити мікросвіт,тобто себе самого.

Пізнай себе, а пізнавши, удосконалюй. Пізнаючи свої нахили, людина правильніше визначить своє місце в суспільстві і принесе, найбільшу користь.

Великий філософ доводить, що людина не може бути щасливою, якщо діє всупереч своїй природі. Веління природи – це веління Бога в людині. Пізнання природи – це пізнання Бога.

Так, у поетичній збірці “Сад божественних пісень” ліричний герой у пошуках правди, добра, щастя. Він, як і автор, великий народолюбець, гуманіст, кличе до єднання людини з природою.

У багатьох поезіях автор милується красою рідної природи, духовно збагачується

її чарами: “Гей, поля, поля зелені” та “Ой пташко жовтобока”: Гей, поля, поля зелені. Зелом, квітом оздоблені!.. Жайворонок пал полями!

Соловейко над садами…

Для Г. Сковороди не може бути людина щасливою, якщо вона закріпачена. Тому свої роздуми з приводу цього він висловив у пісні “De Libertate” (“Про волю”), де висловлює думку про те, що золото порівняно зі свободою-ніщо.

У поетичному творі “Всякому місту нрав і права” автор зауважує, що щастя кожний розуміє по-своєму: здирники, бюрократи “безумно стягають поля”, купці і лихварі обманюють трудящих, чиновники та юристи зловживають своїм становищем; для поета головне – жити “з ясним розумом”.

У байці “Бджола і шершень” письменник стверджує, що без праці людина не може мати щастя і морального задоволення, працювати повинен кожен за покликанням, за нахилами й обдаруванням.

У “Розмові, званій Алфавіт чи Буквар світу” автор ставить філософське питання: “Бути щасливим – пізнати себе чи свою природу, взятися за своє споріднене діло і бути з ним у злагоді з загальною потребою”. Вихідна позиція філософа така: “Природа – всьому початкова причина і рушійна сила”. Любов – “найважливіше джерело людського щастя”.

Основа нашого щасливого буття на землі – здорова душа, бо з хворої душі виникають тільки хвороби.

Твори великого любомудра допомагають нам збагнути шляхи досягнення щастя, без якого наше життя немає сенсу.