Твір на тему зображеня в романі Айвенго бородьби англосаксів з норманами в Xll столітті

Наприкінці ХІ ст. Вільгельм Завойовник наказав провести перепис усього населення Англії, її земель і міст. Народ називав цей перепис „Страшним судом”, тому що більшість селян, які потрапили на сторінки перепису, перетворювалися з вільних людей у віланів-кріпаків. У ХІІ ст. англійські селяни були в основному покріпачені. Найвищими суддями стали феодали – власники землі. Хочеш поскаржитися на образу з боку землевласника – звертайся до його ж суду і, звичайно, не розраховуй на справедливість.

Ще в ХІ ст. були видані „Лісові закони”, що забороняли під страхом смертної кари простому люду полювати в лісах, тому що відтепер вся дичина належала королю і феодалам.

Народ, який ще пам’ятав колишню волю, таке життя вважав жахливим і несправедливим. А священики й ченці стверджували, що світ – чудовий і влаштований він відповідно до Божої волі, а простій людині слід змиритися зі своєю долею.

Суди, варта, солдати, в’язниці, шибениці змушували людей приховувати свій гнів і образу. Та весь народ неможливо посадити за ґрати чи кинути під сокиру ката. Він продовжував жити надією на кращі часи, на захист доброї і благородної людини, непереможної у боротьбі зі злом. Ця надія і сприяла виникненню народних легенд про Робіна Гуда – захисника пригноблених.

У середньовічній Англії було немало людей, які стали розбійниками через „милість” королівського або феодального суду. Несправедливо ображені, оголошені поза законом, вони рятували своє життя, ховаючись у лісах і горах та нападаючи на багатих мандрівників.

У романі поруч із вигаданими персонажами діють реальні історичні особи.

Річард І (1157-1199) – англійський король (з 1189 р.) Від свого батька Генріха ІІ Плантагенета із Анжу отримав володіння на півдні Франції, де він виріс і засвоїв лицарські звичаї. Більшу частину свого правління провів за межами Англії, де в той час посилилися феодальні заворушення. Учасник Третього Хрестового походу (1189-1192), який завершився невдало. На шляху до Англії потрапив у полон до австрійського герцога і звільнився лише тоді, коли сплатив викуп, а тим часом у Англії правив розбещений принц Джон, брат короля. Трохи приборкані раніше королівською владою феодали знову відчули волю. Не визнаючи ніяких законів, вони зганяли селян із землі, челядь їхня грабувала на дорогах купців та ремісників, народ визискували й пригнічували нечесні урядовці. В цих умовах простий люд жив вірою в те, що полегшення йому дасть лише король, повернувшись до Англії. Так образ короля став омріяним, наділеним ідеальними рисами. Ідеалізований він і в народних баладах: безмежно хоробрий, розумний, вправний у бою і водночас непохитно справедливий. Отож не слід дивуватися, що невгамовний бунтівник Робін Гуд покірливо схиляється перед своїм королем Річардом Лев’яче Серце і виявляє готовність служити йому вірою і правдою. Реальний король Річард І був жорстоким і грубим. Як пише В. Скотт, він учиняв блискучі, але непотрібні подвиги. Слава воїна була для нього вище за славу правителя.

Однак у романі письменник дещо ідеалізує Річарда, йдучи за авторами старовинних фольклорних балад. У фольклорі Річард – втілення народної мрії про доступного, демократичного, справедливого короля. В. Скотт теж звеличує свого героя, бо він сприяв об’єднанню англійської нації і, за задумом митця, виражав ідею визволення від засилля іноземних загарбників й утвердження сильної централізованої влади, мудрого правління.

Принц Джон (1167-1216) – англійський король (з 1199 р.) Зайняв престол після смерті свого брата Річарда І. Втратив більшу частину англійських володінь у Франції, за що його прозвали Безземельним. Своєю жорстокістю й утисками викликав невдоволення народу, лицарства і навіть феодалів, які відкрито повстали проти нього і змусили підписати в 1215 р. Велику хартію вольностей. У романі „Айвенго” принц Джон показаний хитрим, жорстоким і підступним. Якщо Річард І – ідеал народного короля, то принц Джон – втілення правителя, котрий суперечить народним інтересам.