Твір мініатюр на тему «українські думи та історичні пісні справедливо вважають найдорожчим алмазом у короні многострадального, волелюбного, прекрасного й великого українського народу»

Думи   -  це  самобутні  епічні  та  ліро-епічні  твори  про  боротьбу
   українського   народу   проти   поневолювачів,  суспільно-політичне  і
   побутове  життя  людей, які виконувались у супроводі кобзи, бандури чи 
   ліри.   Відомі  фахівці  М.Грицай  і  Г.Нудьга  зауважували,  що  дума
   генетично  пов'язана  з  похоронним "голосінням" (піснями про смерть і
   похорон   героїв,   з  історичними  піснями  та  баладами).  Ці  твори 
   відзначаються  оригінальністю, глибокою самобутністю і високим ідейним
   звучанням.  Епічність  дум полягає в тому, що картини подій, зазвичай,
   широкі, масштабні, відображають рух народних маc.

   Назва  „дума"  виникла ще за праслов'янських часів і означала „думка", 
   „мислення".   Провідна   риса   українського   історичного  епосу - це
   патріотизм,  дійова любов до батьківщини, що проявляється насамперед у
   воєнному опорі поневолювачам.

   Пізніше  словом „дума" почали називати велику за розміром епічну пісню 
   героїчного  змісту.  В  сучасному  значенні  термін утвердився завдяки
   старанням відомого етнографа М.Максимовича на початку ХІХ ст.

   Досліджували   цей   жанр  М.Цертелєв,  І.Срезневський,  М.Костомаров ,
   І.Франко,  М.Сумцов,  К.Грушевський,  М.Лисенко, М.Рильський, C.Грица,
   Г.Нудьга    та    ін.    Фундаментальні    дослідження   дум   ивконав
   фольклорист-музикознавець  Ф.Колесса.  Ґрунтовне  видання дум у ХХ ст. 
   здійснила  К.Грушевська  (на жаль, у 20-х р. ХХ ст. фольклористка була
   репресована,  а  збірка  дум, підготовлена нею, вилучена з бібліотек).
   Українські   думи  перекладені  англійською,  французькою,  німецькою, 
   чеською, польською, румунською та іншими мовами.

   Науковці  підкреслюють,  що думи, виникнувши в конкретних умовах свого
   часу,  відповідали  реальним запитам доби та характеру розвитку цілого
   фольклорного  процесу.  Більшість  збирачів  дум  (від  М.Цертелєва до
   П.Куліша)   намагались   забезпечити   "історичну  точність"  текстів.
   Застосовуваний  підхід  (виправляти і редагувати думи, „пригладжувати"
   грубуватість  лексики)  призвів  до  деформації  і часткового знищення 
   текстів, записаних у першій половині ХІХ ст.

   Думи  відзначаються логікою побудови, ґрунтовним вмотивуванням вчинків
   персонажів.  Віршована  форма  дум  відрізняється від віршованого ладу
   інших  фольклорних  жанрів.  На  відміну від звичайних пісень для думи 
   характерні нерівноскладові рядки, неоднаковий ритм.

   Композицію  думи складають: заспів - пролог, експозиція, де вказується
   місце,   час,  обставини  дії,  називаються  головні  герої;  сюжет  -
   розповідь  з  ліричними  відступами;  кінцівка  - прославляння героїв, 
   побажання  слухачам.  Виконуються  думи  в  супроводі  бандури чи ліри
   своєрідним  індивідуальним співом, наближеним до мелодійної декламації
   - речитативом.