Життя людини… Воно складається з величезної кількості днів, годин, хвилин і секунд. І яким буде кожна мить нашого життя, залежить лише від кожного з нас. Єдине, що слід завжди пам’ятати – життя неповторне. Не можна буде колись повернутися у якусь його мить, день чи хвилину, щоб щось виправити або зробити інакше. Те, що зроблене одного разу, вже зроблене назавжди. Ми можемо зробити щось інше, краще або гірше, але виправити і переробити те, що вже відбулося, неможливо.
У кожного з нас є в житті такі моменти, про які б він хотів забути та більше ніколи не згадувати. Але вони раз за разом виринають в пам’яті. Можливо, саме для того, щоб ми не повторювали подібних помилок у майбутньому. Є у нашому житті і миті, про які згадується з теплотою та ніжністю, з любов’ю. Заради таких моментів ми, власне, і живемо. І чим більше їх у нашому житті, тим воно краще і успішніше.
Тож головне у житті не гроші, кар’єра чи влада. Ні! Як на мене, головне – прожити так, щоб було що згадати з найкращими та найтеплішими почуттями. Головне – любов та щирі стосунки, ніжність та людська турбота. Недарма кажуть: «Стався до людей так, як ти хотів би, щоб вони ставилися до тебе». Адже найстрашніше у житті – це самотність. І вона буває не лише тоді, коли людина залишається одна, але і тоді, коли навкруги, здавалося б, багато людей, але ти один зі своїми думками, почуттями і переживаннями, і ні з ким ними поділитися чи порадитися. Як кажуть, найстрашніша самотність у натовпі. Людина – істота суспільна, вона не може жити без спілкування з такими, як вона сама – без цього вона поступово деградує. Саме через спілкування людина самовиражається, розкриває себе, свої думки і погляди на життя. І саме через це такою страшною є самотність. Згадаймо бабусь, які сидять на лавках біля своїх будиночків і ладні будь-кому розповісти все своє життя – аби тільки було, кому послухати. Вони завжди чекають: чекають на своїх дітей, які давно виросли і роз’їхалися, чекають на онуків, у яких є набагато важливіші справи, ніж поспілкуватися з бабусею, чекають просто на людину, яка їх вислухає і зрозуміє… Саме тому так часто різноманітні шахраї так легко втираються у їхню довіру: достатньо лише привітно посміхатися, слухати та співчувати…
Тож головне у житті – людяність, спілкування, любов… Головне – почуття і позитивні емоції, які потрібно не лише відчувати, але і дарувати іншим. Тільки тоді життя буде щасливим.
Некоторое убери чтобы не было подозрительно.
Объяснение:
Життя людини… Воно складається з величезної кількості днів, годин, хвилин і секунд. І яким буде кожна мить нашого життя, залежить лише від кожного з нас. Єдине, що слід завжди пам’ятати – життя неповторне. Не можна буде колись повернутися у якусь його мить, день чи хвилину, щоб щось виправити або зробити інакше. Те, що зроблене одного разу, вже зроблене назавжди. Ми можемо зробити щось інше, краще або гірше, але виправити і переробити те, що вже відбулося, неможливо.
У кожного з нас є в житті такі моменти, про які б він хотів забути та більше ніколи не згадувати. Але вони раз за разом виринають в пам’яті. Можливо, саме для того, щоб ми не повторювали подібних помилок у майбутньому. Є у нашому житті і миті, про які згадується з теплотою та ніжністю, з любов’ю. Заради таких моментів ми, власне, і живемо. І чим більше їх у нашому житті, тим воно краще і успішніше.
Тож головне у житті не гроші, кар’єра чи влада. Ні! Як на мене, головне – прожити так, щоб було що згадати з найкращими та найтеплішими почуттями. Головне – любов та щирі стосунки, ніжність та людська турбота. Недарма кажуть: «Стався до людей так, як ти хотів би, щоб вони ставилися до тебе». Адже найстрашніше у житті – це самотність. І вона буває не лише тоді, коли людина залишається одна, але і тоді, коли навкруги, здавалося б, багато людей, але ти один зі своїми думками, почуттями і переживаннями, і ні з ким ними поділитися чи порадитися. Як кажуть, найстрашніша самотність у натовпі. Людина – істота суспільна, вона не може жити без спілкування з такими, як вона сама – без цього вона поступово деградує. Саме через спілкування людина самовиражається, розкриває себе, свої думки і погляди на життя. І саме через це такою страшною є самотність. Згадаймо бабусь, які сидять на лавках біля своїх будиночків і ладні будь-кому розповісти все своє життя – аби тільки було, кому послухати. Вони завжди чекають: чекають на своїх дітей, які давно виросли і роз’їхалися, чекають на онуків, у яких є набагато важливіші справи, ніж поспілкуватися з бабусею, чекають просто на людину, яка їх вислухає і зрозуміє… Саме тому так часто різноманітні шахраї так легко втираються у їхню довіру: достатньо лише привітно посміхатися, слухати та співчувати…
Тож головне у житті – людяність, спілкування, любов… Головне – почуття і позитивні емоції, які потрібно не лише відчувати, але і дарувати іншим. Тільки тоді життя буде щасливим.