ТЬ БУДЬ ЛАСКА ІВ) ТВІР НА ТЕМУ ТЕТЯНА - ВІРНИЙ ІДЕАЛ ПУШКІНА (за романом ЄВГЕНІЙ ОНЄГІН)

Великий російський поет О. Пушкін багато чарівних віршів присвятив реаль­ним жінкам, які зустрічалися в його житті. Та чи не найтепліші слова сказані ним на адресу створеній його фантазією героїні роману у віршах “Євгеній Онєгін”.

Пушкінська Татьяна Ларіна з перших рядків твору вражає читача своєю ви­нятковістю, несхожістю ні на свою молодшу сестру, ні на інших сусідських пан­ночок, ні на свою матір:

Она в семье своей родной Казалась девочкой чужой. …Дитя сама, в толпе детей

Играть и прыгать не хотела.

Вона не бавилася з ляльками, “детские проказы ей были чужды”. їй більше до душі були таємничі оповідання, що звучали зимовими довгими вечорами в ді­вочій. Свої сердечні таємниці вона довіряє лише старенькій няньці – простій се­лянці. “Дика, печальна, молчалива, как лань лесная, боязлива”, вона почувала себе затишно серед природи, полюбляла вставати вдосвіта, щоб зустріти на бал­коні перші промені сонця. Ще з юних літ Татьяна уподобала читати романи, вони їй заміняли все.

Дівчина поринала в них, немов у мрійний сон.

Тож зовсім і не дивно, що її серце полонив Онєгін, такий