. Що роблять мумі-тролі в листопаді?

Самі Мумі-тролі у цій повісті не з’являються. Вони відпливли у передзимню подорож, відпливли, щоб повернутися і залягти в зимову сплячку. А в цей час на тепло полишеного ними вогнища стягнулося кілька різних, дуже недосконалих і по-своєму оригінальних істот. Закамарки нашої душі, як і закапелки дому Мумі-тролів, населяють непривітні й незручні колючі постаті – Нюхмумрик, Чепуруля, мудрик Лавка (у російському Снусмумрик, Філіфьонка, хомса Тофт). Тут же Гемуль/Хемуль, який усім хоче бути корисним, натомість тільки набридає. Тут само й недобра Мюмля, і капризний старигань Дядько-панько. І не ждіть: в очікуванні Мумі-тролів ніхто з них не перевиховався у товаристві, як варто було сподіватися від дидактичних казок. А у Туве Янсон недидактичні казки. І в цьму їхня найбільша принада. А ти спробуй полюбити живу істоту такою, як вона є: з її вадами, недоліками, бурчанням, люлькою й папільйотками. Складно? Але ж між бурчанням і папільйотками десь залягають іще кулінарний талант, музичне обдарування, вміння ловити рибу, чудове волосся, працелюбність – у кожного своє, спробуй тільки видобудь.
Як усяка добра дитяча література, вона насправді зовсім не дитяча – на відміну від рожевих нудотних шмарклів, що заполонили нині дитячі полички. Це сімейна література. І душевна література – для тих куточків нашої душі, де кожен лишається назавжди дитиною…