Проаналізуйте, як автор зображує поступове переродження гордого коня в покірну худобу. що означають його слова, що він "свого досяг, зумів прикинутися" навіщо йому було це потрібно ДУЖЕ ТРЕБА, ДО ІТЬ БУДЬ ЛАСКА
Степан вважав білого коня благородної крові , розумним і гордим конем але коли той став сірий від бруду ця повага до коня зникла це можна підкреслити цією ж цитатою "свого досяг, зумів прикинутися"
Степан вважав білого коня благородної крові , розумним і гордим конем але коли той став сірий від бруду ця повага до коня зникла це можна підкреслити цією ж цитатою "свого досяг, зумів прикинутися"