Поясніть систему двійництва в романі "злочин і кара".

Щє однією особливістю системи образів є наявність парних персонажів. Так, «двійниками» традиційно вважаються Раскольников і Свидригайлов, який сам каже Родіону; «Ми одного поля ягоди». Людина з темним минулим, яку звинувачують у смерті підлеглих, яка нібито причетна до смерті своєї дружини Марфи Петрівни, він викликає в Соні інтуїтивний страх. «Це був добродій років п’ятдесяти, на зріст вищий від середнього, огрядний, з широкими і крутими плечима, що робило його немовби трохи сутулим. Був він чепурно і зі смаком одягнений і мав вигляд поваженого пана... У руках його була гарна паличка, якою він постукував, ідучи по тротуару, а руки були у свіжих рукавичках. Широке, вилицювате обличчя було досить приємне, не по- петербурзькому свіже. Волосся його, ще дуже густе, було зовсім світле, місцями в ньому прозирала сивина, а широка, густа борода, що спадала лопатою, була ще світлішою. Очі його були голубі й дивилися холодно, пильно і вдумливо; губи червоні. Узагалі цей чоловік добре зберігся і здавався набагато молодшим від свого віку». Свидригайлов хоче розповісти Раскольникову свою «теорію», поділитися своїм поглядом на життя, оскільки вважає, що вони схожі. Свидригайлов — атеїст, він своєрідна «темна сторона» Раскольникова. Хоча Родіон не вірить у це, проте його тягне до Свидригайлова, вони вдивляються один в одного, немов у дзеркало. Свидригайлов пропонує угоду; Раскольников має переконати Дуню залишитися з ним. За це поміщик дасть студентові гроші, на які той поїде до Америки. Свидригайлов аморальний, він не має совісті, йому подобається робити зло і, на відміну від свого двійника Родіона, він зміг здійснити злочин. Варто також зауважити, що, незважаючи на свої негативні риси, він щиро любить Дуню — свою останню надію на порятунок. Недаремно він пропонує їй угоду, шантажуючи тим, що знає про злочин Родіона, а тому може виказати його слідству. І ось парадокс; аморальний Свидригайлов зробив стільки добрих справ, скільки не зробив ніхто з персонажів роману: він дав гроші Соні, прилаштував осиротілих дітей Катерини Іванівни, забезпечив матеріально свою наречену. Зрештою, ця непересічна, але цинічна людина («пропаща сила» суспільства?) закінчує життя самогубством. Раскольников теж був близький до цього, але його врятувало покаяння.