Серед істориків, що займаються питанням національних рухів, побутує думка, що у Західній Європі модерний націоналізм був справою державних політиків, тимчасом як у Центральній і Східній Європі саме поети, філологи та історики створювали національності135. Це твердження, як і кожне узагальнення, є лише частково слушним, бо можна знайти багато винятків і для першого, і для другого випадків. Але в цілому воно вдало відображає особливість національного відродження «недержавних народів», що становили абсолютну більшість у Центральній і Східній Європі. Втративши свою національну незалежність і стару еліту, вони були позбавлені доступу до політичних важелів влади і відбудовувались «знизу» завдяки цілеспрямованим зусиллям національно свідомої інтелігенції. Чеські, словацькі, українські та ін. будителі вважали, що їхні нації не вмерли, а лише приспані історією і їх треба «розбудити» і «відродити».