ответить на вопрос:ЯК У ГІМНІ ДО СОНЦЯ висловлене почуття пошани і вдячності. “Гімн до Сонця” Сонце святе, що все віда, встає перед поглядом світу, Коні блискучі несуть його. І перед сонцем, Оком світовим, зникають, як злодії, темрява й зорі. Промені, наче палкії вогні, освітили живучих. Сурія, прудкий їздець! Ти нам світло приносиш, Сяєвом небо сповняєш! Перед богами ти сходиш, Ти очищаєш, од лиха борониш! Ти світлом вкриваєш Землю і люди, а небо й повітря ти нам заливаєш. Міряєш ночі і дні, споглядаєш створіння наземні. Сім ясних коней твій повіз везуть, о Сурія, боже! Боже-споглядачу, маєш вінець ти з проміння над чолом. Їде твій повіз, сім коней упряг у ярма окремі. Вглядівши сяйво твоє, що блищить після темряви ночі, Падаєм ниць: ти найвищий з богів! Ти Найкращєє світло! О доброчинець, зійшовши сьогодні високо на небо, Тугу з серденька мого прожени, а з лиця мого блідість. Кидаю блідість пташкам лісовим, щоб мені не марніти, А жовтяницю на жовтії квіти я кину. Син Адіти встав потужний,— він ворога мого поборе! Сам же не маю я сили змагатися з лихом жерущим.