Охарактеризуйте творчість Горація​

У переліку найвидатніших поетів золотої доби римської літератури, у перших його рядках, фігурує ім'я Квінта Горація Флакка; автора багатьох гімнів, сатир, еподів, послань і звісно ж, од, на долю яких випала найбільша слава. Ознайомившись із цими творами, не виникає сумнівів, що вони належать перу гідного спадкоємця таких геніїв давньогрецької поезії, як Алкей, Сапфо, Анакреонт. До речі, свої вірші Горацій писав строфами, винахідниками яких були саме ці еллінські митці (сапфічна строфа, архілохова, асклепіадова...)

Кохання, задачі поезії, буття людини, природа, сільське життя — це головні теми творів великого римського поета, який писав свої вірші з особливим мелодизмом, ліризмом, наділяв їх ніжною благозвучністю й м'якістю. Особливо варто відзначити оду "До Мельпомени", присвячену музі драми й трагедії, музі театру. Із глибокою пошаною та любов'ю склав поет цей вірш, який став своєрідною рисою, проведеною Горацієм на певному етапі своєї творчості. В оді римський митець дякує музі Мельпомені, якій, за його ж словами, завдячує своїм визнанням і повагою до себе. Їй же адресовано жартівливий, повний тепла докір: "на кого в час народження впаде твій погляд дружній, тому не буде милим ані кулачний бій, ані кінські змагання" — жодна з традиційних чоловічих розваг не буде так цікавити й збурювати, як дивовижна краса природи й бажання увіковічнити її у своїх віршах.

Іншою з найвідоміших у Горація є ода "До Маілія Торквата", яка проносить у нашій уяві картини змін зими весною, останню — спекотним літом. Зелень трав і буйність вітру, шум річок, танці німф — на такому тлі слова поета про час, який викрадає наші блаженні дні, не здаються гіркими. Легкий, мов тінь дима, смуток і туга охоплюють читача, але поряд із цим ми бачимо в описах пор року й річного циклу алюзію на наше життя, що так само прекрасно, як і природа навколо нас. Роки людського буття увібрали в себе льодянисту красу снігу, буйність весни й пристрасть літа, мудрість і золото осені, із щедрими дарами якої нестрашно знов зустріти зиму, під сніговою ковдрою якої до нас прийде відпочинок. Але не варто також і забувати про те, що життя не вічне. Наявність цієї думки в нашій свідомості до нам не лише достойно зустріти свій кінець, але повно й максимально насичено проживати свої дні.