Настали літні дні, коли судилося вмирати; і маршем просто в небо йшли солдати з Вестерплятте (А літо було гарне того року). Вони співали: - О, забудь, що так боліли рани, яка ж веде солодка путь на ті небесні поляни. (А на землі того року було стільки вересу на букети). Ми в Гданську прийняли удар - що нам ті швабські гармати! Тепер возносимось поміж хмар, солдати з Вестерплятте. Чий зір і слух сяга зірок, - не плач, не зойк прокльону, - а чули в хмарах рівний крок морського батальйону. 1 чули спів такий: «Якби нам більше днів чудесних, ми б собі грілись без

Polina300696    1   25.11.2021 08:26    0