Написати твір на тему коли сила кохання перемагає силу війни ( за повістю в.бикова альпійська )

кохання – це велика сила, енергія, котра є йти вперед. кохання можна означити як головна сила, котрій невідома біль, страждання, руйнування. людина, відчуваюча на собі кохання, відкрита та природна. кохання стає окриляючим тільки тоді, коли у неї немає егоїзму та бажання насолоди. сила кохання є вижити у важкі часи, це величезне джерело енергії. лише усвідомлена та урівноважена любов здатна наповнити людину істинною силою. любов здатна розкрити найкращі якості, присутні у людинi. коли людина любить когось, то вона переживе навіть війну. заради коханої буде жити й справлятися с труднощами.

загалом прозу в.бикова поділяють на воєнну і побутову. хоча справжній талант непересічного майстра проявився саме у повістях на воєнну тематику, поставивши твори письменника серед шедеврів антимілітаристичної психологічної прози про другу світову війну.

саме любов, котра народжується і перемагає, перемагає і в смертоносному вирі, зачавши нове життя, є магістральною проблемою кращої повісті в.бикова „альпійська " (1963) - твору, що завоював велику популярність не тільки у республіках колишнього союзу, але й за рубежем. „альпійська " в. бикова - твір про кохання, кохання велике і прекрасне, яке в умовах смерті народжує життя. саме тому автор і назвав свою повість „".

сюжет твору не позбавлений пригодницького начала: в основі його - втеча з концентраційного табору, розташованого в австрійських альпах. волею випадку, відстоюючи власну гідність у конфлікті з есесівцем, іван терешко здійснює чергову втечу з фашистського   полону (усі попередні закінчувались невдало). утікач виходить переможцем зі спущеними в погоню вовкодавами, хоча сам залишається з незагоєними від укусів ранами на нозі. його супутницею випадково стає італійська дівчина джулія, котра, скориставшись ситуацією, теж втікає з табору. іван, що спочатку бажав усамітнитись від нав'язливої попутниці, стає ніби мимоволі опікуном беззахисної ді пригодницьке начало поступається далі лірико-романтичному і жертовно-героїчному: осмислюється традиційна вже, але невичерпна в художньо-філософських вимірах проблема „кохання і війна", витоки якої у древніх епосах, у багатьох шедеврах світової класики, у якій порушувалась чи то патріотична, чи то визвольна, чи то революційна тематика.

„альпійська - це гімн коханню, що нерозривно поєднане із моральним стоїцизмом простої людини, радянського солдата, дух якого не зламали найжахливіші умови гітлерівського полону, зради і малодушність деяких своїх співвітчизників (коли герой ще на початку війни втікав з полону і переховувався в українській хаті, він знову попадає у руки фашистів через підлість кума господаря, через бажання пристосуванця-обивателя прислужитись окупантам), приниження, фізичні муки і сама смерть, що стала порятунком для дорогої тепер людини - ще зовсім недавно чужої і незнайомої іноземки. були надії на звичайне людське щастя, яке можливе в умовах миру: війна, програна гітлерівцями на сході, йшла поступово до свого завершального кінця.

радянський полонений іван терешка, родом із білорусії, разом з друзями розробляє план втечі із табору смерті. для цього намагались підірвати бомбу, яку есесівці наказують розібрати. ситуація загострюється. іван, захищаючи свою людську гідність, кидається на охоронця, який фізично і морально знущається над в'язнем. виснажені голодом і нелюдськими умовами дехто з полонених, користуючись сум'яттям, виривається у загадкову й загрозливу невідомість альпійських лісів і гір.

це визначає першу колізію (власне сюжетну лінію) - боротьбу людини за свободу, протистояння фашистським переслідуванням. саме тут і окреслюється духовно-моральна стійкість полоненого солдата, простого хлопця з білоруського села терешки - маленької людини війни, котра у буденному подвигу підніметься до небуденної, сакральної величі.

першу колізію поглибить друга - головна, яка і визначить провідну ідею твору: любов і жертовність сильніші за смерть, вони відкривають людині справжній смисл життя, роблячи її могутньою і прекрасною, можливість пізнати щастя навіть серед перенесених страждань, серед жорстоких випробовувань, є важливими факторами в осмисленні краси і величі світу, котрий потребує порятунку від земного зла, від руйнівних сил мілітаристського безумства, молоху війни.

почуття, стан душі, життєві цілі і мрії героїв у повісті метафорично асоціюються з природою, з крає альп, контрастними в своїй основі, несучих знаковий у художньому розумінні смисл.

вершини гір, укриті снігом, ніби уособлюють холодний подих смерті. і багаті квітами й різнотрав'ям, життєдайними дарами природи розкішні неповторною красою альпійські луки.

саме на них спізнають щастя кохання (до цього вони були просто втікаючими в'язнями з табору знищення) іван та джулія - представники різних народів і соціальних станів (юнак був простим колгоспним трактористом з далекої і загадкової білорусі, дівчина - донька заможних італійців, антифашистка за переконанням). серед цієї мальовничої екзотики зароджується і нове життя. тепло і життєдайність лук з розкішними маками дарують блаженство і незвідану радість, ті найщасливіші життєві миті, котрих їм більше не доведеться пізнати: незабаром іван загине, можливість врятуватися джулії,   котра ще й не могла знати, що у ній зародилось нове життя -   син, якого і назве в честь батька (тобто, італійський нечто ве