Митькозавр з Юрківки'' виписати цікавий епізод​

Вранці, прокинувшись, ми побігли до озера вмитись. І тут Митько став, мов укопаний, а я з розгону наштовхнувся на нього.

- Дивись, — тихо сказав він мені.

На вогкому піску коло самої води хижо вимальовувались відбитки здоровенних і страшних лап.

- Як у крокодила, — визначив я, нервово озираючись на озеро.

- Значить, не збрехав, — хрипко додав Митько. Це дало поштовх до роботи Митьковому мозкові.

Або другий варіант цікавого епізоду

— А що, якби ми його справді побачили? — якось запитав я. Ми сиділи біля нашого куреня і дивились, як ніч спадає на ліс.

- Треба було б спробувати спіймати, рішуче відповів Митько.

- Скоріше воно тебе спіймає.

- Тоді хоча б сфотографувати.

- Це я вже чув. А потім?

- Потім здати фотографію до Академії наук із описом усіх наших пригод. Класифікувати його за фотографією — це неважко. Оце було б відкриття! Адже не кожен день ловлять тварин, яких вважають давно вимерлими. Подумай тільки, вимерлими десятки мільйонів років тому. Уявляєш, вмикає наша Семенівна радіо, а там: "Урядове повідомлення: учні шостого "Б" класу середньої школи міста Києва Дмитро Омельчук і Сергій Стеценко в результаті тривалого пошуку…" Якщо через одну латимерію свого часу такий галас зчинили, то що вже казати про нашого, — він ледь порожевів, — Митькозавра. Може, ще й по медалі…