Мій улюблений вірш на стронках світової літератури.. твір

Мені дуже подобається поезія "Арфами, арфами...". Це рідкісна за мелодійністю поезія, за красою внутрішніх віддзвонів, за ніжним поєднанням почуттів. Цей вірш, здається, увібрав у себе всю красу українського фольклору, веснянок, гаївок:
Любая, милая, —
Чи засмучена ти ходиш, чи налита щастям
вкрай
Там за нивами...
Вірш "Арфами, арфами..." побудований на оптимістичних акордах. Поет відчуває себе в обіймах Всесвіту, а його ліричний герой прагне пізнати себе, знайти своє місце в житті, свій органічний зв'язок з природою. Персоніфікація весни як дівчини, закосиченої квітами, з краплями роси, співом жайворонка, дзвоном струмочків доповнюється протилежно новою — темою тогочасного громадського життя:
Буде бій
Вогневий!
Сміх буде, плач буде...
Перламутровий...
У поезії переданий настрій оптимістичного сприйняття світу й очікування чогось нового, незнайомого. Ліричний герой, звертаючись до коханої, просить відкрити своє серце весні.