Я прочитав(ла) твір "Фарбований Лис" його автор Іван Франко.Він вчить не брехати оточуюючим людям,як Лис Микита.За уе він поплатився смертю.Риси Лиса Микити:брехливість,пиха,хитрість.Цей список можна продовжити ще.Мені не сподобався Лис Микита та його вчинки,але у творі присутня справедливість.В будь-якій ситуації треба схаменутися,братися за голову.Люди,будьте чесними і справедливими!
"Фарбований Лис" — одна із найяскравіших казок збірки "Коли ще звірі говорили". Одного разу хвалькуватий Лис Микита у колі своїх лісових друзів договорився до того, що зможе заскочити в місто на базар і поцупити курку. Тож наступного дня був вимушений виконати свою обіцянку. До міста дістався легко. Неподалік від базару довго сидів у кукурудзинні, потім набрався хоробрості й щодуху кинувся до торгових рядів. Зустрічні пси порушили всі його плани. Переляканий Лис забіг до першого-ліпшого двору і заскочив у діжку із синьою олійною фарбою. У сутінки вискочив на волю і побіг до лісу, і там заснув у чужій норі. Вранці Микита побачив себе і жахнувся. Олійна фарба висохла, перетворивши його на кострубате чудовисько. І він вирішив скористатися своїм виглядом, тим, що його ніхто не впізнавав. Лис Микита оголосив себе царем і почав користуватися всіма царськими привілеями. Звірі приносили йому здобич. Лис наїдався, а решту ділив між звірами. Спочатку спробував це робити справедливо, а потім не дуже й переймався. Довго так розкошував на царському троні. Іноді страх охоплював його: а що буде, коли шерсть відросте? Та погорів Лис Микита значно раніше на прикрій дрібниці. Розслабився Лис, втратив обережність на святі на його честь. Коли лисички задзявкотіли свою пісеньку, Лис Микита не втримався і підспівав лисичкам. Що тут почалося! Розлючені звірі пізнали Микиту і кинулися на нього
Одного разу хвалькуватий Лис Микита у колі своїх лісових друзів договорився до того, що зможе заскочити в місто на базар і поцупити курку. Тож наступного дня був вимушений виконати свою обіцянку. До міста дістався легко. Неподалік від базару довго сидів у кукурудзинні, потім набрався хоробрості й щодуху кинувся до торгових рядів. Зустрічні пси порушили всі його плани. Переляканий Лис забіг до першого-ліпшого двору і заскочив у діжку із синьою олійною фарбою. У сутінки вискочив на волю і побіг до лісу, і там заснув у чужій норі.
Вранці Микита побачив себе і жахнувся. Олійна фарба висохла, перетворивши його на кострубате чудовисько. І він вирішив скористатися своїм виглядом, тим, що його ніхто не впізнавав. Лис Микита оголосив себе царем і почав користуватися всіма царськими привілеями. Звірі приносили йому здобич. Лис наїдався, а решту ділив між звірами. Спочатку спробував це робити справедливо, а потім не дуже й переймався. Довго так розкошував на царському троні. Іноді страх охоплював його: а що буде, коли шерсть відросте? Та погорів Лис Микита значно раніше на прикрій дрібниці. Розслабився Лис, втратив обережність на святі на його честь. Коли лисички задзявкотіли свою пісеньку, Лис Микита не втримався і підспівав лисичкам. Що тут почалося! Розлючені звірі пізнали Микиту і кинулися на нього