Лист до канігунди (рукавичка)

Балада Фрідріха Шіллера “Рукавичка” справила на мене неабияке враження. У своєму творі письменник торкнувся важливого питання людської гідності.

Героїня твору Кунігунда вирішила похизуватись перед натовпом прихильністю лицаря Делоржа. Самозакоханість і цинізм дівчини просто обурює. Вона навмисно кидає свою рукавичку у вир смерті, адже на арені, куди падає рукавичка, перебувають хижаки, які можуть вбити будь-кого. У своєму звернені до лицаря Кунігунда намагається бути улесливою і просить його принести втрачену нею річ. Делорж не

відмовляє їй і приносить її рукавичку, але замість кохання в його очах тепер палає відраза.

Дівчина навіть не розуміє, що вона кинула виклик не йому, а його лицарській честі. Вона засумнівалась в його сміливості, а це для лицаря найгірша образа. Юнак розуміє, що для цієї дами він лиш маріонетка, а тому повертає кинутий нею виклик їй же в обличчя.

Сміливість лицаря дійсно вражає, але він не міг вчинити інакше, адже на карту було поставлене найбільше – добре ім’я, людська звитяга. Звичайно, що почуття кохання до дівчини було справжнім, але такими ж справжніми були і його честь та гордість, які змусили піти до хижаків.

Навіть звірі відчувають всю внутрішню силу та міць хлопця – і не наважуються напасти.

Публіка тріумфує, адже рукавичка в руках переможця. Але тепер лицарю не потрібне кохання Кунігунди, вона не заслуговує на його почуття, адже його життя для неї – іграшка. Молодий Делорж є для мене прикладом того, яким повинен бути справжній чоловік.

Переважна більшість балад мають трагічний кінець. Але Шіллер залишає лицаря живим, таким чином він утверджує цінність людської гідності, сміливості, відданості, сили духу.

Объяснение: