ХУДОЖНІ ЗАСОБИ ТВОРУ “ІВАН ПІДКОВА” 1.РЕФРЕН -
2.МЕТАФОРИ -
3.ЕПІТЕТИ -
4.ПОРІВНЯННЯ -
5.РИТОРИЧНІ ОКЛИКИ -
6.РИТОРИЧНІ ЗВЕРТАННЯ -
7.РИТОРИЧНІ ЗАПИТАННЯ-

Епітети: високії могили, козацьке біле тіло, чорна хмара,синє море, чорні уси.

Порівняння: високії ті могили чорніють, як гори; синє море звірюкою то стогне, то виє; кругом хвилі, як ті гори; не в Синопу, а у Царгород, хвилі, як ті гори; ні землі, ні неба;

Персоніфікація: ревіли гармати, лягло спочити тіло, могили говорять, лихо танцювало, журба кружала, серце спочине, море,стогне, виє, грає, серце мліє.

Метафора: внук косу несе в росу; синє море звірюкою то стогне, то виє; могили з вітрами говорять; свідок слави розмовляє.

Анафора: "Було колись...", "високії ті могили...".

Гіпербола: «Чорна хмара з-за Лиману небо, сонце криє», «Висипали запорожці — Лиман човни вкрили», «Кругом хвилі, як ті гори: Ні землі, ні неба».

Сталі епітети: «біле тіло», «синє море», «високі могили».

Контрасти: «Було колись — запорожці вміли пановати». «Минулося — осталися могили на полі».

Звертання: «Ануте, хлоп'ята», «отамани, панове молодці …», «Добре, батьку, отамане»;

Риторичне звертання: «Грай же, море».

Оклики: «Ануте, хлоп'ята, на байдаки!», «Море грає – ходім погуляти!», «… поїдем у гості!», «Добре, батьку отамане і вам!»

Риторичні оклики: «Грай же, море!», «Нехай ворог гине!».