чому навчаючись в Академії мистецтв, Тарас Григорович усе частіше вкладав розум і душа в написання віршів, хоч мав би присвятити себе живопису

Засвідчивши відпускну в петербурзькій Палаті цивільного суду, Шевченко почав відвідувати рисувальні класи Академії мистецтв. Його учителем був К. Брюллов. Настає чи не найсвітліша доба його життя, ті «незабвенные, золотые дни» (V, 59), дні навчання в Академії мистецтв, про які він не раз згадуватиме у щоденнику, яким присвятить автобіографічну повість «Художник».
Визволений з кріпацьких пут, зігрітий увагою й приязню багатьох представників російської творчої інтелігенції, насамперед К. Брюллова, Тарас перебуває в радісному відчутті стрімкого сходження до вершин творчості й знань, тішиться особистою свободою. «...Велике щастя буть вольним чоловіком, робиш, що хочеш, ніхто тебе не спинить», — пише він до брата Микити (VI, 9). «Самому теперь не верится, — згадував поет згодом ті незабутні дні, — а действительно так было. Я из грязного чердака, я, ничтожный замарашка, на крыльях перелетел в волшебные залы Академии художеств... я пользовался наставлениями и дружеской доверенностью величайшего художника в мире» (V, 43).
З червня 1838 р. він переходить на квартиру в будинок № 100 другого кварталу Васильєвського острова, недалеко від Академії мистецтв (тепер будинок № 13 на З’їздівській лінії). Але здебільшого проводить час в Академії та в майстерні К. Брюллова.
Через багато років один із учнів Брюллова пригадував: «Брюллов говорил нередко, что в число своих учеников он может включить лишь того, кто понимает его, талантлив и кому он может быть поэтому полезен. Люди с дарованиями находили в Карле Павловиче поддержку и часто выдвигались им. В числе их был Тарас Григорьевич