Будучи поетами і мрійниками в душі, запорожці (скільки про них написано!) завжди вибирали наймальовничіші й найгарніші місця для свого тимчасового або вічного житла. 2. За народними переказами, вони залазили на високі скелі, усамітнювалися в лісових хащах, піднімались на високі кургани і з висоти пташиного лету милувалися краєвидами. 3. Будучи високими шанувальниками пісень, дум і рідної музики, запорожці любили послухати своїх боянів, сліпців-кобзарів. 4. Не рідко самі складали пісні і думи, і самі бралися за кобзу.