Мойсієнко Анатолій Кирилович народився 9 липня 1948 р. в с. Бурівка Городянського району Чернігівської області. Закінчив Ніжинський педагогічний інститут. Нині професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Досліджує мову, пише чудові поетичні твори.
Опублікував поетичні збірки “Приємлю” (1986), “Сонети і верлібри” (1996, 1998), “Шахопоезія” (1997), “Сім струн” (1998, 1999), “Віче мечів” (1999), “Нові поезії” (2000), „Спалені камені” (2003), „Вибране” (2006), “З чернігівських садів: нові сонети і верлібри” (2008). Упорядник двотомної антології “Золотий гомін: українська поезія світу” (1991, 1997), антології різномовної поезії України “На нашій, на своїй землі” в трьох книгах (1995, 1996). Член Національної спілки письменників України (1988), один із засновників гурту поетів-паліндромістів “Геракліт” (1991). Один із засновників гурту поетів-паліндромістів „Геракліт” (1991). Лауреат літературних премій „Благовіст” (2001), імені Бориса Нечерди (2001), імені Івана Кошелівця (2003), Почесна відзнака Національної спілки письменників України (2008, 2013).
Мойсієнко Анатолій Кирилович народився 9 липня 1948 р. в с. Бурівка Городянського району Чернігівської області. Закінчив Ніжинський педагогічний інститут. Нині професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Досліджує мову, пише чудові поетичні твори.
Опублікував поетичні збірки “Приємлю” (1986), “Сонети і верлібри” (1996, 1998), “Шахопоезія” (1997), “Сім струн” (1998, 1999), “Віче мечів” (1999), “Нові поезії” (2000), „Спалені камені” (2003), „Вибране” (2006), “З чернігівських садів: нові сонети і верлібри” (2008). Упорядник двотомної антології “Золотий гомін: українська поезія світу” (1991, 1997), антології різномовної поезії України “На нашій, на своїй землі” в трьох книгах (1995, 1996). Член Національної спілки письменників України (1988), один із засновників гурту поетів-паліндромістів “Геракліт” (1991). Один із засновників гурту поетів-паліндромістів „Геракліт” (1991). Лауреат літературних премій „Благовіст” (2001), імені Бориса Нечерди (2001), імені Івана Кошелівця (2003), Почесна відзнака Національної спілки письменників України (2008, 2013).