мотиви «уривок з поеми»: спогад поета про запорозьке козацтво, колишню славу рідного краю, возвеличення історичної пам’яті українського народу, розкриття найкращих рис вдачі козаків-українців; заклик до пробудження в українців почуття національної свідомості, психології переможця, віра в силу й безсмертя рідного народу.
примітки: «уривок з поеми» слугує яскравим прикладом «козацької лірики». перед читачем з’являються імена б. хмельницького, і. мазепи, м. залізняка, і. гонти, а також образи січовика, отамана, січі. використавши козацьку тематику, є. маланюк провів паралелі із xx ст., апелюючи до народної пам’яті, що закарбувала на своїх сторінках славні звитяги та перемоги українських козаків. поет намагався пробудити в читача психологію переможця, згадуючи колишню доблесть прадідів, що «уміли кинуть п’яний сміх / в скривавлене обличчя — муці», у жилах котрих «рокоче запорозька кров». навіть тоді, коли «держава рухнула», у козаків не опустились руки: «вони взяли свячений ніж, / залізняка майбутні діти! »
ответ:
рід літератури: громадянська лірика.
жанр «уривок з поеми»: вірш.
мотиви «уривок з поеми»: спогад поета про запорозьке козацтво, колишню славу рідного краю, возвеличення історичної пам’яті українського народу, розкриття найкращих рис вдачі козаків-українців; заклик до пробудження в українців почуття національної свідомості, психології переможця, віра в силу й безсмертя рідного народу.
художні особливості «уривок з поеми»:
епітети: «залізна голова», «п’яний сміх», «запорозька кров»;
метафори: «народ мій жбурне»; «рокоче запорозька кров»;
порівняння: «херсонські прерії— мов січ»;
алюзії: «вони взяли свячений ніж, / залізняка майбутні діти», «вставайте! кайдани порвіте! »;
інверсія народ мій.
примітки: «уривок з поеми» слугує яскравим прикладом «козацької лірики». перед читачем з’являються імена б. хмельницького, і. мазепи, м. залізняка, і. гонти, а також образи січовика, отамана, січі. використавши козацьку тематику, є. маланюк провів паралелі із xx ст., апелюючи до народної пам’яті, що закарбувала на своїх сторінках славні звитяги та перемоги українських козаків. поет намагався пробудити в читача психологію переможця, згадуючи колишню доблесть прадідів, що «уміли кинуть п’яний сміх / в скривавлене обличчя — муці», у жилах котрих «рокоче запорозька кров». навіть тоді, коли «держава рухнула», у козаків не опустились руки: «вони взяли свячений ніж, / залізняка майбутні діти! »