Анализ джон донн сонет 19, щоб мучить мене, крайнощі у всім зійшлися; я — клубок із протиріч; в душі моїй зустрілись день і ніч; веселий щойно — враз стаю сумним, в гріх й розкаююсь у нім, любов кляну й хвалу їй шлю навстріч; вогонь я й лід, жену й тікаю пріч; німий в мольбі, великий у малім. я зневажав ще вчора небеса — молюсь сьогодні й богові лещу, а завтра вже від страху затремчу — й набожність потім знов моя згаса. коли тремтів від страху я — ті дн ння, може, принесуть мені.

pudovkina3    2   13.03.2019 20:52    25