Аналіз вірша
  і  ось   межа   —   я   зупинюсь   на   ній.
ось   аркуш   —   я   на   нім   поставлю   крапку.
а   те,   що   сталось,   сталося   не  
так   довго   йшла   в   пустелі   я   оцій!
в   мені   росла   утома   спроквола,
свинцем   важучим   наливала   душу.
собі   я   говорила   вкотре:
“мушу! ”   —  
ось   і   дійшла.   і   ось-таки   дійшла.  
десь   чути   близько   тихий   плеск   води.  
а   хтось   проціджує   із   усміхом   зневаги:
“дійти   ріки   й   загинути   від   спраги   —  
вона   була   вигадниця   ”

​

olgazdobickaya1    3   06.12.2019 23:32    9