Жанр — поема, що складається із майже 250 поетичних оповідей про перетворення 15 книг, 11998 віршів.
Основа сюжету — давньогрецькі та давньоримські міфи про перетворення та героїчні цикли.
Сюжет поеми рухається від створення світу, що є першим перетворенням початкового хаосу в космос, до сучасних Овідію часів. У другій частині твору з’являється думка про погіршення людського роду з плином часу. Як і в міфолологіях багатьох народів світу, розбещенність людей призвела їх до всесвітнього потопу. В Овідія цей мотив розроблений за грецьким міфом про Девкаліона і Пірру. Саме від них пішло нове покоління людей. На їхнє прохання знову населити землю людьми Юпітер наказав їм набрати каміння й кидати через голову. Каміння, яке кидав чоловік, «обернулося на мужів», а те, що розкидала жінка, «набрало жіночої статі». У книзі систематизовано оповіді про перетворення відомих міфологічних героїв: красеня Нарциса, який так довго милувався своїм відображенням у воді, що перетворився на квітку, Орфея та Еврідіку, Пігмаліона тощо. Останні частини поеми присвячені міфологічній історії Риму, яка виводиться з часів Троянської війни і до появи в Італії перших поселенців. Закінчується твір похвалою на адрес у Юлія Цезаря та Августа, які обожнюються й оголошуються покровителями Риму.
Віршовий розмір — гекзаметр
Композиція:
Зачин – пролог (історія творення світу та чотирьох поколінь людських) –
виклад оповідей про майже 250 перетворень і випробувань –
Завершальна частина – поетичний виклад учення Піфагора про переселення душ як обґрунтування “перетворень”.
Жанр — поема, що складається із майже 250 поетичних оповідей про перетворення 15 книг, 11998 віршів.
Основа сюжету — давньогрецькі та давньоримські міфи про перетворення та героїчні цикли.
Сюжет поеми рухається від створення світу, що є першим перетворенням початкового хаосу в космос, до сучасних Овідію часів. У другій частині твору з’являється думка про погіршення людського роду з плином часу. Як і в міфолологіях багатьох народів світу, розбещенність людей призвела їх до всесвітнього потопу. В Овідія цей мотив розроблений за грецьким міфом про Девкаліона і Пірру. Саме від них пішло нове покоління людей. На їхнє прохання знову населити землю людьми Юпітер наказав їм набрати каміння й кидати через голову. Каміння, яке кидав чоловік, «обернулося на мужів», а те, що розкидала жінка, «набрало жіночої статі». У книзі систематизовано оповіді про перетворення відомих міфологічних героїв: красеня Нарциса, який так довго милувався своїм відображенням у воді, що перетворився на квітку, Орфея та Еврідіку, Пігмаліона тощо. Останні частини поеми присвячені міфологічній історії Риму, яка виводиться з часів Троянської війни і до появи в Італії перших поселенців. Закінчується твір похвалою на адрес у Юлія Цезаря та Августа, які обожнюються й оголошуються покровителями Риму.
Віршовий розмір — гекзаметр
Композиція:
Зачин – пролог (історія творення світу та чотирьох поколінь людських) –
виклад оповідей про майже 250 перетворень і випробувань –
Завершальна частина – поетичний виклад учення Піфагора про переселення душ як обґрунтування “перетворень”.