20 пiдготуйте усну розповідь на тему . умій вибирати друзів . ( за повістю а. ліндгрен . міо , мій міо » ) .

ответ:

  «міо, мій міо»надзвичайно цікава, як і всі твори швед­ської письменниці. ще з перших сторінок сюжет захоплює і ти вже не в змозі ві­дірватися від книги. а коли перегорнуто останню сторінку, радієш щасливому фі­налу, але стає трішечки сумно через те, що доведеться розлучатися з улюблени­ми героями.

ця книга змусила мене замислитися над багатьма проблемами, які вважають­ся дорослими, але вони хвилюють і дітей. зокрема, над стосунками батьків і ді­тей. якими вони мають бути? і в повісті є відповідь на це складне запитання. на мою думку, стосунки мають бути такими, як у міо з його батьком-королем. адже король надзвичайно сильно любив сина, підтримував його морально, учив бути сильним, мужнім і справедливим. я впевнена, що дорослі не мають права забува­ти про те, що діти потребують любові, уваги, піклування, ласки і ніжності. а ще з ними необхідно спілкуватися. тоді діти не почуватимуться самотньо.

авторка розповідає також про вірну дружбу, про яку мріє кожна людина. адже справжній друг — це ніби ще одна половинка твоєї душі, яка може існувати лише в тій великій духовній єдності, яка й називається дружбою.

читаючи повість, я подумала про те, як добре, що у міо був вірний друг юм-юм, що люди у країні далекій одне одному, адже, лише об’єднавшись, вони могли здолати ненависного като.

у цьому творі, як і в багатьох інших книгах а. ліндгрен, лунає мотив про го­товність до самопожертви заради щастя інших. як не було страшно міо йти на смертний бій із като, але юнак пішов, розуміючи, що лише він може перемогти це ненажерливе створіння, яке сіє смерть і нещастя.

а ще ця повість про боротьбу добра і зла, яка завжди ведеться у світі. у тво­рах а. ліндгрен добро завжди перемагає. так сталося і в повісті «міо, мій міо».

твір маіє символічний фінал: король, міо, юм-юм разом зустріли новий день. ранок символізує початок нового життя, яке подарував хлопчик міо народу кра­їни далекої. міо став нарешті щасливим, бо він «живе в країні далекій, де дзве­нять срібні тополі, де вночі пастухи розпалюють вогнища, щоб світили їм і гріли їх, де є хліб, що втишує голод, і де в нього є тато-король, якого він дуже любить і який дуже любить його»