Із Декларації прав людини і громадянина Національні збори визнають і оголошують перед лицем і протегуванням верховної особи такі права людини і громадянина:
1. Люди народжуються вільними і рівними в правах. Суспільні відмінності можуть ґрунтуватися тільки на загальній користі.
2. Метою всякого політичного союзу є збереження природних і невід’ємних прав людини. Права ці такі: свобода, власність, безпека та опір гнобленню.
3. Джерело всієї верховної влади завжди перебуває в нації. Жодна установа, жодна особа не може здійснювати влади, що не походить безпосередньо від нації.
4. Свобода полягає в праві робити все, що не шкодить іншому...
5. Закон може забороняти лише дії, шкідливі для суспільства. Усе, що не заборонено законом, дозволено, і ніхто не може бути змушений робити те, чого закон не дозволяє.
6. Закон є вираженням загальної волі. Усі громадяни мають право особисто або через представників брати участь у виданні законів. Закон повинен бути рівний для всіх...
7. Ніхто не може бути обвинувачений, затриманий або арештований інакше, як у випадках, визначених законом, і за правилами, передбаченими ним...
8. Ніхто не повинен боятися за свої переконання, навіть релігійні, якщо їх прояви не порушують громадського порядку, встановленого законом...
9. Для утримання державних установ необхідні податки. Вони повинні бути розподілені рівномірно між громадянами, відповідно до їхніх засобів...
10. Оскільки власність є непорушним і священним правом, то ніхто не може бути її позбавлений, крім тих випадків, коли того явно вимагає громадська необхідність, законно засвідчена, і за умови справедливої та попередньої винагороди.
1) За яких умов був прийнятий цей документ і в якій країні?
2) Чи повною мірою виконувалися умови цього документа? Чому?
3) Наскільки актуальними залишилися пункти Декларації для наших часів? Які саме? Чому?