Як війни між феодалами впливали на життя селян?

2. Зміни у житті селян ХІ-ХІІІ ст.

У ХІ-ХІІІ ст. зменшилася кількість внутрішньоєвропейських війн. Цей період відносного затишшя сприяв розвиткові землеробства. Було запроваджено новації: трипільну систему обробітку землі, більш досконалі механізми та інструменти: важкий залізний плуг, борони з металевими зубцями, хомут, металеві підкови та вітряний млин. Колісний плуг із залізним лемешем глибше занурювався і краще розрізав ґрунт, ніж попередній дерев’яний.

У селах Франції люди вирощували напівдиких свиней. Їх годували жолудями. Малюнок сучасного художника

Розвинулося і скотарство. Тварин почали утримувати у хлівах біля будинків, а їхній гній використовували як ефективне добриво. Було запроваджено навіть «гнійну повинність»: селяни двічі на рік — у березні та листопаді мали відвезти сеньйору певну кількість возів гною.

Трипільна система обробки землі. Щороку один і той же земельний наділ використовувався по-іншому. На третій рік землю не засівали — залишали «під пар». Це запобігало її швидкому виснаженню.

Користуючись поданою схемою, складіть коротку розповідь, що пояснює, як влаштована система трипілля.

Завдяки численним сільськогосподарським нововведенням ХІ-ХІІ ст. врожайність зросла у 3-4 рази. Оскільки їжі стало більше, населення західноєвропейських країн швидко зростало, і його теж потрібно було годувати. Тому площа оброблюваних земель теж збільшилася. Селяни мусили розорювати ті землі, які раніше вважалися непридатними для обробітку. Осушувалися заболочені місцини (меліорація), удобрювалися менш родючі кам’янисті ґрунти. Також почали активно вирубуватися ліси. Нові й нові території розчищалися під поля, городи; там, де колись були хащі, з’являлися хутори і села.

Описаний процес освоєння нових земель у Європі назвали внутрішньою колонізацією. Вважається, що не менш ніж третина сільськогосподарських земель, які й сьогодні обробляються у Західній Європі, були освоєні саме в XI-XIII ст. Різниця між внутрішньою колонізацією та зовнішньою полягала у тому, що в першому випадку освоювались не далекі землі, а ті, що лежали поблизу, але з різних причин раніше не використовувалися.

Вулиця середньовічного міста. (малюнок сучасного художника)

Щодо зовнішньої колонізації, то європейські правителі і Церква організовували військові кампанії, щоб захопити нові землі. Це були Хрестові походи, Реконкіста, «наступ на Схід» тевтонських лицарів. На завойованих територіях вони засновували свої держави, переселяли туди селян, які мали на них працювати.

У середні віки ліс сприймали як похмурий світ, цілковито ворожий людині. Але при цьому до лісу йшли монахи-скитники, дроворуби, селяни; випалювали деревне вугілля, виготовляли поташ (попіл деяких рослин, який використовувався при виробництві скла), збирали смолу та хмиз (сухі гілки дерев, що використовувались як паливо), мед та віск диких бджіл, ягоди та гриби, у дібровах випасали свиней (їх відгодовували жолудями), таємно (мисливство було справою виключно знаті) полювали на звірів заради їхнього м’яса та хутра, а також тікали у хащі від гніву сеньйора. Ліс був невід’ємною частиною життя середньовічної людини.