«Уже нам нікуди дітись, а волею і неволею [доведеться] стати насу- проти. Тож не осоромимо землі Руської, а ляжемо кістьми тут, бо ж

мертвий сорому не зазнає. Якщо ж побіжимо ми, — то сором нам. Тож
не втечемо, а станемо кріпко, а я перед вами піду. Якщо моя голова
ляже, — тоді [самі] подумайте про себе». І сказали вої: «Де голова твоя
ляже, там і наші голови ми зложимо».
2) «Прийшов [князь] у Переяславець. І послав до греків послів, говорячи:
«Хочу йти на вас»... І пішов до Царграда, розоряючи міста. І дали йому
данину... І повернувся він у Переяславець...».
3) «Вважаю, що ти не забув про поразку батька твого..., який, порушивши
клятвений договір, приплив до столиці нашої з величезним військом
Варіант І Варіант ІІ

Електронний додаток до сторінки 30

52

на 10 тисячах кораблів, а до Кіммерійського Боспору повернувся лише
з десятком човнів, сам став передвісником своєї біди. Не згадую я вже
про його жалюгідну долю...».
4) «...Рушив... (він) на Дунай на болгар, і в битві переміг... (він) болгар.

І взяв він вісімдесят міст по Дунаю, і сів, князюючи, тут, у Переяслав-
ці, беручи данину з греків...».

5) «Дружина господаря Русі, який колись приводив флот проти ромеїв...
по смерті свого чоловіка прибула в Константинополь. Хрестилася...
вона була гідно вшанована».
6) «І хоча послали болгари вість цісареві, що йде русь на Царьград, вони
прийшли і стали пустошити землю. І грабували вони по узбережжю
Понту, багато ж і святих церков вони вогневі оддали, і майна немало
взяли...».
7) «Хозари вийшли супроти нього з каганом, князем своїм. І зступилися
війська битися, і сталася битва межи ними, і одолів він хозар і город

їхній столицю Ітиль, і город Білу Вежу взяв. І ясів він переміг, і касо-
гів, і прийшов до Києва».

8) «Якщо не укладемо мир і дізнаються, що нас мало, то прийдуть і об-
ложать нас в місті. А Руська земля далеко, печеніги з нами воюють, і

хто нам тоді до Укладемо ж мир, адже вони вже взяли на себе
зобов’язання платити нам данину — цього з нас і вистачить. Якщо
ж перестануть платити нам данину, то знову, зібравши безліч воїнів,
підемо з Русі на Царгород».

9) «...Імператор [візантійський] згодився на переговори і в позолоче-
ній зброї, на коні приїхав до берега Істра в супроводі великого заго-
ну вершників, що виблискували зброєю. Князь переїздив через ріку в

скіфському човні і, сидячи за веслом, гріб разом з іншими без ніякої
різниці...».

10) «Більшу частину зими князі і дружина їздили по містах, великих се-
лах, збираючи з міських і селянських громад-шнур срібло, хутра, про-
довольство і різні товари . Їстівні припаси йшли на утримання дру-
жини, а інші товари відправляли в Київ, а звідти навесні везли на

продаж в Царгород та інші міста ... ».

11) «Якщо ти не йдеш на невірних і не приходиш на раду до нас, то, зна-
чить, ти задумав недобре і хочеш допомагати паганим. Хай Бог нас

розсудить».
12) «Великий Бог учинив тугу велику в половців, страх напав на них та

жах від появи руських військ, і дременули всі так, що й коні їх не по-
чували вже сили в ногах...».
Роки

лисичка132    2   15.11.2020 21:36    44