Укажіть не менше трьох причин стрімкого зростання грамотності населення на українських землях у ХХ ст.

Найраніші першоджерела, які дійшли до наших днів, — це фрагментарні відомості, що містяться у наративних джерелах (літописах, нотатках іноз. мандрівників тощо) і не можуть бути використані для стат. обрахунків.

Практика фіскальних обліків на укр. землях була продовжена Польсько-Литов. д-вою у вигляді поборових та подимних реєстрів. Одиницею оподаткування у подимних реєстрах виступає дим — госп-во, яке об’єднувало зазвичай одну сім’ю, проте траплялися дими у складі 2—3-х споріднених сімей.

Зусиллями вітчизн. (М.Володимирський-Буданов, О.Баранович, А.Перковський, М.Крикун, І.Ворончук) та польс. (О.-В.Яблоновський) дослідників проведена значна робота із введення у наук. обіг результатів подимних реєстрів 1629, 1775, 1789, 1790. Однак проблема використання цих результатів в обчисленні населення укр. земель залишається невирішеною через істотні розбіжності у методології дослідників. Так, напр., заг. чисельність жителів Волин. воєводства, за оцінкою О.Барановича, визначається у 0,5 млн осіб, М.Крикуна — 0,8 млн, а в І.Ворончук — 1,3 млн осіб.

Цінним джерелом у процесі відновлення демографічної динаміки України у 18 ст. є підсумки 13-ти подвірних переписів людності Гетьманщини (див. табл. 1).

На заміну подвірним облікам населення Рос. д-ви у 1-й пол. 18 ст. була запроваджена система подушних переписів, що мали назву "ревізії". Ця система діяла більше 140 років, причому за цей час було проведено 10 ревізій.