У чому секрет поширення християнства серед народів Азії та Європи

Могутній Рим немовби в міцних лещатах тримав у покорі завойовані народи. Будь-які спроби звільнитися від римської влади зазнавали невдачі. Численні народи стогнали під ярмом не лише римських завойовників, а й власних гнобителів.

Поступово втрачаючи віру у визволення власними зусиллями, пригноблені народи дедалі більше сподівалися на порятунок від надприродної сили, тобто від Бога. Знедолені чекали встановлення царства справедливості, але минав час, а жодних змін не відбувалося. Усі тогочасні релігії не давали людям такої надії.

Урешті в І ст. н. е. утворилася нова релігія, що сповідувала віру в одного Бога — справедливого й милосердного, єдиного для всіх, який мав прийти на землю. Вона отримала назву «християнство» й проповідувала ідеї добра, милосердя та любові.

У І ст. н. е. народи східних провінцій Риму склали перекази про те, що Бог уже був на землі, але люди його не впізнали. Він з'явився в Іудеї як дитина, народжена в пересічних людей — теслі Йосифа та його дружини Марії. Дитина на ім'я Ісус відрізнялася від решти дітей глибиною розуму, незвичними вчинками.

Тридцятирічний Ісус подався мандрувати. Зустрівши на березі річки Йордану проповідника Іоанна, Ісус прийняв від нього хрещення й почав проповідувати серед іудейського люду ідеї справедливості та милосердя, які виявилися незвичними, не всі були спроможні їх зрозуміти. Нові моральні засади бентежили, зачаровували й приваблювали бідняків і рабів. З волі іудейських священиків, які бачили в Ісусі суперника, його віддали на суд за нібито підбурювання проти Риму. За наказом прокуратора Іудеї Понтія Пілата Ісуса розіп'яли на хресті.