Свідчення сучасників Юлія Цезаря​

С. Л. Утченко абсолютно правий, коли пише про міфологізацію образу Цезаря. Міфотворчість взагалі характерно для сприйняття античної історії, і такі фігури як Цезар і Олександр, природно виявляються в центрі цього процесу. Більш складно охарактеризувати конкретні обриси того, що вітчизняний дослідник вважає «міфом про Цезара» і телеологічним підходом до аналізу його особистості. Великий полководець став жертвою пропаганди відразу з обох сторін. З одного боку, це була пропаганда Августа і перемогла Імперії. Для останньої Цезар був офіційним божеством, його статуї стояли в багатьох храмах Риму, а деякі з них були присвячені саме йому. Панегірики Цезарю писали навіть за часів пізньої Імперії. Цезар виявився відтіснений на другий план своїм учнем і наступником. Традиція всіляко підкреслює ті області діяльності, в яких Август дійсно досяг успіху більше, ніж його прийомний батько, навпаки, там, де перший принцепс змінив курс свого попередника, послідовники Августа стали піддавати Цезаря критиці.

Объяснение: