Сообщение на тему "Музыканты эпохи просвещения"

Йоганн Себастьян Бах (1685-1750)

Бах любив усамітнення, музика його – немов роздуми, в яких кожен знаходить близький собі мотив. Він не підносить істину своїм слухачам, а залучає їх в своєрідну дискусію. Слухачеві треба буде пройти разом з Бахом весь складний шлях пошуку Істини, вникаючи в його міркування, через сумніви і страждання, знаходячи Віру.Георг Фрідріх Гендель (1685-1759)

Музика Генделя звернена відразу до безлічі людей. Свої сумніви і міркування Гендель, на відміну від Баха, не виносить на суд слухача. Така музика нагадує проповідь, вона не може викликати різних тлумачень, в ній немає незавершеності. Музика Генделя переконує, навіює думку про велич окремої людини і народу в цілому. Від неї віє силою і мужністю, вона піднімає на боротьбу, пробуджує почуття гордості за свій народ.

Вольфганг Амадей Моцарт (1756-1791)

Прямою протилежністю музиці бароко, з її пристрастю і суперечливістю, в епоху Просвітництва стала музика віденської класичної школи, найяскравішим представником якої в XVIII столітті був Вольфганг Амадей Моцарт (1756-1791). Музика Моцарта цілком звернена до почуттів людини. Вона розкриває всю глибину його внутрішнього світу. «Реквієм», написаний Моцартом незадовго до смерті, став своєрідним епілогом всієї його творчості. Симфонії Моцарта близькі по духу творів Шиллера і Гете. При всій своїй емоційності музика цього великого композитора зберігає ясність і класичну розміреність.