Що и знаєте про повсяденне життя на русі​

Объяснение:

Повсякденне життя селян за часів Київської Русі Велика частина населення Київської Русі проживала в сільській місцевості. Люди боролися за існування, розорювали нові землі, тримали худобу, полювали, оборонялися від нападників, а на півдні – від кочівників. Нерідко орачі виходили в поле озброєні, щоб відбитися від степовиків. Найбільш поширеними на Русі були так звані великі сім’ї. Старший з чоловіків був главою сім’ї, в якій жили і вели спільне господарство його сини зі своїми дружинами та дітьми. Вони разом обробляли землю. Глава сім’ї розпоряджався майном і долею кожного з її членів. Це стосувалося навіть шлюбів дітей, яких могли одружити або видати заміж проти волі. Діти працювали з дитинства. Уже з 7 років хлопчиків брали працювати в поле, починали привчати до роботи і вчити грамоті, якщо була така можливість. Дівчата доглядали за молодшими братами і сестрами, допомагали матері по господарству, вчилися у неї прясти пряжу, ткати полотно, шити одяг. У Київській Русі, особливо в сім’ях селян, люди рано вступали в шлюб, так як дуже цінувалися трудові руки. Дівчинка в 12 років була вже на виданні. Траплялися й більш ранні шлюби, хоча християнська церква їх не заохочувала. Довгими зимовими вечорами при світлі скіп жінки пряли, чоловіки робили домашнє начиння, пили хмільні напої, мед, згадували минулі дні, слухали казок, розповідали билини. Ще довго зберігалися язичницькі свята. Селяни жили в невеликих будинках. На півдні, в лісостеповій зоні, це були напівземлянки, з дахом покритим зверху шаром землі, кінці якого часом опускалися до самого низу. На півночі це були зрубні, наземні споруди з дерев’яними підлогами. Печі, глинобитні або кам’яні, як і раніше топилися по-чорному. Вікна були маленькими. Вони обтягувалися коров’ячими бульбашками або промазати маслом полотном. Житла висвітлювалися лучиною – тонкими трісками сухого дерева. Всі жителі Русі одягалися однаково. Чоловічий костюм селянина складався з полотняної до колін сорочки з розрізаним попереду коміром, шерстяних домотканих портів. Єдиною прикрасою цього одягу був вузький пояс, прикрашений фігурними металевими бляшками. Верхнім одягом були також сіряки – каптани без коміра, з довгими вузькими рукавами. Взимку носили прості шуби – кожухи – і гостроверхі хутряні або повстяні шапки. Ноги обертали вузькими і довгими шматками тканини – онучами, на які надягали постоли з кори липи. Частина населення Русі проживала в містах. У них селилися князі, розміщувалася князівська дружина. У містах князі зі своїми помічниками правили суд, управляли підвладними землями, приймали іноземних послів. На міських площах збиралося віче. Поступово міста росли і ставали торговими і ремісничими центрами. Одним з найбільш поширених видів ремесел було ковальство. Обробка заліза, виготовлення з нього різних виробів здійснювалися в ковальських майстерень – кузнях. Великими ремісничими центрами, які проводили вироби з металу, були Київ, Чернігів, Вишгород, Галич, Новгород. У містах зосереджувалася і релігійне життя. Тут споруджувалися великі храми, жили і виконували християнські служби та обряди митрополит і єпископи, стояли великі монастирі. Міста були центрами культури. У них організовувалися школи, писалися ікони, створювалися фрески і мозаїки. Побут простих городян мало відрізнявся від селянського. Крім ремесла і торгівлі, займалися городництвом, скотарством, бортництвом. Глава сім’ї брав участь в міському віче, відповідав за виконання різного роду повинностей, а також за нетяжкі злочини членів своєї сім’ї.