Проявом неосталінізму в роки застою було​

извиняюсь мне нужны монеты

Неосталінізм – часткова реанімація сталінської командно-адміністративної системи.

Період 1964-1982 (1985) рр. в історичній і публіцистичній літературі отримав образну назву «застій». Дана образна назва не зовсім точно відображає процеси, що відбувалися у другій половині 60-х – першій половині 80-х років, але відбиває загальну тенденцію соціально-економічного і політичного розвитку радянської системи. «Застій» не передбачав припинення розвитку країни. Здійснювалися реформи (друга половина 60-х років), реалізовувалися п`ятирічні плани, велось активне будівництво тощо. Для тих часів характерне досягнення відносної соціальної та матеріальної стабільності, досить пристойного порівняно з попередніми періодами рівня життя основної маси населення. Суть «застою» полягає в тому, що радянську владу охопила системна криза, яка проявлялась у всіх сферах життя: економіці, політиці, соціальній сфері, суспільній моралі тощо.

По данным ООН за 1990 год, СССР достиг 26-го места по индексу развития человеческого потенциала (HDI = 0.920)

В 1980 году, то есть к концу «эпохи застоя», Советский Союз занимал первое место в Европе и второе место в мире по объемам производства промышленности и сельского хозяйства. Если в 1960 году объем промышленной продукции СССР по сравнению с США составлял 55 %, то через 20 лет, в 1980 г. — уже более 80 %.

В социальном плане за 18 брежневских лет реальные доходы населения выросли более чем в 1,5 раза. Сюда также нужно отнести ввод в эксплуатацию при Брежневе 1,6 млрд кв. метров жилой площади, благодаря чему бесплатным жильем было обеспечено 162 млн чел. При этом квартплата в среднем не превышала 3 % семейного дохода