Прочитайте уривок із оповідання. Вкажіть речення з прямою мовою. Поясніть розділові знаки.
Побачивши, що Тирлик повернув до воріт, дід Остап зашкутильгав швиденько до хвіртки.Одна нога в діда Остапа своя, другу втратив на війні й проте розповідати не любить. «Одпанахало та й усе!» – відповідав якось аж сердито. Тирлик тільки дивується, як дід Остап, отакий характерник, досі не додумався украсти в когось ногу та й приточити замість отієї дерев’яної ступи.
А може, уже і вкрав, тільки не хоче на люди виносити?
– Де ж це ти пропадав? – цікавиться дід, одчиняючи хвіртку. – Я за тобою вже й очі прогледів. Проходять за хату, у садок, де стоїть пасіка. Вулики, мов маленькі хатини, на високих ніжках, пофарбовані в синє, а внизу попід кожним посилано річковим піском. Від того здається, що тут і сонця удвоє більше, аніж на вулиці, воно так і пронизує наскрізь. Пахне вощиною й медом, висне рівномірний приглушений гул, тисячі бджіл снують туди та сюди золотистими літачками.