Права людини і громадянина в якобинській франції

26 серпня 1789 р. Установчі збори під тиском народного революційного піднесення прийняли Декларацію прав людини та громадянина - програмний документ французької буржуазної революції. Вона складалася із 17 статей, базувалася на положеннях теорії природного права і, на противагу королівському само­державству, проголошувала:

принцип національного верховенства, згідно з яким нація це єдине джерело влади;непорушність невід'ємних природних прав людини (свободи, власності, безпеки, опору гнобленню та ін.);рівність людей перед законом;принцип поділу влади (на законодавчу, виконавчу та судову);відповідальність і підзвітність посадових осіб;принцип презумпції невинуватості;свободу слова, совісті та преси;рівномірний розподіл податків між усіма громадянами відповідно до їхнього матеріального становища.

Декларація прав людини та громадянина мала величезне револю­ційне значення в боротьбі проти феодально-абсолютистського ладу, за буржуазне-демократичні права і свободи. Вона зумовила під­несення революційного ентузіазму у Франції, її із захопленням сприйняли передові люди інших країн. Принципи Декларації справили величезний уплив на боротьбу всіх народів Європи проти феодального й абсолютистського гніту. ^