Практичне заняття зовнішня політика князя
Данила Романовича

1. 1238 р. Данило Галицький розгромив війська хрестоносців під Дорогочином. Узяв у полон магістра ордену німецьких рицарів Бруна.

2. 1245 р. Здобув блискучу перемогу в битві з військом угорського короля та його союзниками поблизу міста Ярослава на Сяні. Ярославська битва надовго зупинила агресію Угорського королівства на північ від Карпат.

3. Знову поширив свій вплив на Київ, де залишив воєводу Дмитра управляти Києвом.

4. Успішно воював з польськими і литовськими феодалами.

5. Здійснив кілька походів на литовське плем’я ятвягів, які нападали на прикордонні землі Волині.

6. Поширив свій вплив на Турово-Пінське князівство.

7. Після нападу на Галицько-Волинське князівство монгольських військ, які захопили Кам’янець, Ізяслав, Луцьк, Володимир, після тривалої облоги знищили Галич, і щоб утримати за собою Галичину, Данило змушений був наприкінці 1245 року виїхати до Золотої Орди, щоб тим самим отримати перепочинок і зібрати сили для вирішальної боротьби.

8. Досяг порозуміння з монголо-татарами і не допустив плюндрування своєї землі, хоч і мусив зруйнувати укріплення її міст (Львова, Володимира, Луцька та інших) після походу монгольського війська в Галичину на чолі з Бурундаєм.

9. Намагався створити антиординську коаліцію і тому уклав союз володимиро-суздальським князем Андрієм Ярославичем.

10. Для зміцнення відносин із сусідами у 1246 році одружив свого сина Лева з дочкою угорського короля.

11. Налагодив відносини з князями мазовецьким і краківським, а невдовзі уклав мирну угоду з Литвою.

12. Щоб вести спільну боротьбу проти Золотої Орди, його дочка вийшла заміж за великого князя володимирського Андрія Ярославовича, а брат Василько одружився з сестрою Олександра Невського.

Коронація Данила

1253 р. Данила було увінчано королівською короною, отриманою від папи Інокентія IV, що значно сприяло зростанню його міжнародного авторитету, свідчило про визнання Галицько- Волинської держави європейською, нарівні з іншими великими державами. Місцем коронації Данило обрав місто Дорогочин, де свого часу розгромив тевтонських рицарів, щоб утвердити свої права на це місто.

Данило цим актом сподівався на до Риму в боротьбі з монголами, але сподівання не виправдалися.

Коронація Данила „королем Русі” означала визнання європейськими країнами Руського (Галицько-Волинського) князівства законним спадкоємцем Київської Русі.