Александр III Великий, король Македонії та завойовник Перської імперії вважається одним з найбільших військових геніїв усіх часів. Він був натхненником для пізніших завойовників, таких як Ганнібал, римлян Помпей і Цезар, Наполеон. Він був сином Філіппа II, короля Македонії.
Александр Македонський, попри його молодий вік, був дуже мудрим царем. Його життя оповите великою кількістю легенд, з яких ми можемо почерпнути факти про нього. До прикладу, що стосується даного питання. Коли Александр вислуховував когось, особливо, якщо мова йшла про певний конфлікт, то він прикривав долонею одне вухо. Коли його запитали: «навіщо ти це робиш?» він відповідав, що залишає це вухо для обвинуваченої сторони.
Це характеризує його, як дуже мудрого та справедливого правителя. Адже у цій ситуації він не тільки хотів почути протилежну точку зору, але й спонукав розповідача історії не брехати йому. Доповідач, знаючи, що Александр Македонський з насторогою підходить до будь-якого питання, думав двічі, чи варто йому обманювати чи говорити неправду для македонського правителя. Саме такими врівноваженими діями, а не тільки жагою до захоплень, Александр Македонський досяг поваги до своєї особистості, як від його оточення, так і від зовнішніх гравців.
Александр III Великий, король Македонії та завойовник Перської імперії вважається одним з найбільших військових геніїв усіх часів. Він був натхненником для пізніших завойовників, таких як Ганнібал, римлян Помпей і Цезар, Наполеон. Він був сином Філіппа II, короля Македонії.
Александр Македонський, попри його молодий вік, був дуже мудрим царем. Його життя оповите великою кількістю легенд, з яких ми можемо почерпнути факти про нього. До прикладу, що стосується даного питання. Коли Александр вислуховував когось, особливо, якщо мова йшла про певний конфлікт, то він прикривав долонею одне вухо. Коли його запитали: «навіщо ти це робиш?» він відповідав, що залишає це вухо для обвинуваченої сторони.
Це характеризує його, як дуже мудрого та справедливого правителя. Адже у цій ситуації він не тільки хотів почути протилежну точку зору, але й спонукав розповідача історії не брехати йому. Доповідач, знаючи, що Александр Македонський з насторогою підходить до будь-якого питання, думав двічі, чи варто йому обманювати чи говорити неправду для македонського правителя. Саме такими врівноваженими діями, а не тільки жагою до захоплень, Александр Македонський досяг поваги до своєї особистості, як від його оточення, так і від зовнішніх гравців.