Передумови винекнення Кирило-Мефодіївського товаривства?

У 30-х роках змінюються акценти у внутрішній політиці Російської імперії. Новий міністр народної освіти граф С. Ува­ров наполягав на тому, що шлях до процвітання російської держави лежить через зміцнення трьох принципово важливих суспільних основ — самодержавства, православ'я, народності. Поява пропагандистського гасла "народності" означала не що інше як посилення процесу русифікації та новий наступ на права національних меншин. У цьому контексті й слід оціню­вати та сприймати факт виникнення 1846 р. у Києві українсь­кої політичної організації — Кирило-Мефодіївського товарис­тва (братства). Це об'єднання, з одного боку, стало яскравим свідченням невмирущості політичної традиції обстоювання українського автономізму, з іншого — закономірним виявом загальноєвропейських тенденцій та процесів. Таємна органі­зація виникла під впливом загострення протистояння у Євро­пі між силами абсолютизму і демократії; ідеологічно сформу­валася на основі передових західноєвропейських філософсь­ких систем та ідей польського романтизму; організаційно згур­тувалася, наслідуючи приклад європейських таємних органі­зацій; стала своєрідною реакцією українського народу на по­силення наступу царату на його права.

Засновниками Кирило-Мефодіївського товариства були В. Білозерський, М. Гулак, М. Костомаров, П. Куліш, О. Маркевич. Пізніше до його складу увійшли Г. Андрузький, О. Навроцький, Д. Пильчиков, І. Посяда, М. Савич, О. Тулуб. У роботі товариства активну участь брав і Т. Шевченко.

Ініціаторами створення братства і його засновниками виступили Василь Білозерський, Микола Гулак, Микола Костомаров, Пантелеймон Куліш, Опанас Маркевич. ... Восени 1846 року загальна кількість членів братства, за даними слідства, становила 13 осіб. Кирило-Мефодіївське братство діяло до кінця березня 1847 р.